Стаpенька мама. Це ваpто прочитати кожному, зворушує до слiз

Дочка голосно сварилась,

реклама

Аж по хаті ішов дзвін.
Зять притих біля віконця:
Сердився, напевно, він.

За столом сиділи внуки.
Їм не зрозуміти,
Що хотіли від бабусі
Її рідні діти.

Loading...

Виявляється тарілку
Старенька розбила,
Коли кухню прибирала
І посуду мила.

«Вона дорого коштує, —
Сказала їй дочка.
— Як будеш себе так вести,
Підеш до синочка.

Там невістка тобі скаже,
Де зимують раки.
І тоді у тебе будуть
Припадку ознаки…»

Послухала це бабуся,
Голову схилила.
А колись же була дочка
Добра, щира, мила.

Витерла сльозу бабуся,
Звернулась до Бога:
«Зроби, Господи, все так,
Щоб дочки дорога

Була легка, не терниста,
Квітами цвіла.
Доля щастя і достаток
Щоб їй дала.

Забери мене до Себе
У світлі Небеса,
Де в Раю пташки співають,
Тиші є краса…

Що тепер із мене взяти?
Усім я мішаю.
Дай носки лиш дов’язати.
Прошу і благаю.

Дочка мерзне дуже в ноги,
Мерзнуть і онуки.
Хочу трохи їх зігріти
До нашої розлуки…»

За вікном місяць світив,
Кожен думав за своє.
Ніхто в домі не цінив,
Що бабуся поруч є.

Помолилася бабуся,
Усміхнулась усім ніжно…

(Буде каятися дочка,
Та буде вже пізно)…

Залиште свій коментар

коментарів

Loading...

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close