Відверта розповідь батька-одинака, який зіткнувся із засудженням оточення через те, що «відібрав» у матері дочку

У сучасному суспільстві дітей при розлученні майже завжди залишають з матір’ю, часто не розбираючись, з ким із батьків дитині буде дійсно добре. 

У тих рідкісних випадках, коли батькові все ж вдається пояснити дружині та суду, що він справляється з вихованням краще, ніж мама, він може зіткнутися з нерозумінням і осудом оточення. Мовляв, відібрав дитину у матері, і, напевно, нечесним шляхом.

Батько-одинак під ніком Mordoraptor, що опинився в подібній ситуації, розповів у соціальній мережі про своє розлучення. Навколо його розповіді моментально вибухнула дискусія, з’явилися коментарі з серії «Тобто ти налаштував доньку проти матері та цим хвалишся?», А вчинок автора стали називати нелітературними словами (правда, знайшлися і захисники). Ми в “Отож” не могли пройти повз його зворушливу історію, яка показує, що деякі батьки здатні піклуватися про свою дитину краще за мамів.

У нас з моєю колишньою дружиною велика різниця у віці – 12 років. Після пологів дружину накрила сильна депресія, яка то розгоралася, то затихала. Зараз я розумію, що треба було звертатися до лікарів, лікуватися, але тоді я не до кінця усвідомлював всю серйозність того, що відбувалося.

Дружина рази 2-3 на місяць плакала, кидала в мене важкими речами. Кричала, часто ображала при дитині. Дочка теж плакала, а я заспокоював обох. Потім дружина вибачалася, просила вибачення, клялася, що любить, і мені здавалося, що тепер все буде добре, – до наступної істерики. Дружина пила різні заспокійливі, але вони не допомагали.

До року дочка стала гризти нігті, їх не доводилося навіть підстригати: нічого було стригти. Ми намагалися її відучити, але жоден з способів не спрацював.

Здавалося, спільний відпочинок нам допоможе. Коли малій виповнилося півтора року, ми в перший раз полетіли в Таїланд, потім до Туреччини та знову в Таїланд наступної зими. Поїздки допомагали мало, під час відпустки дружина бачила навколо себе тільки негатив: то спекотно, то холодильник маленький, то магазинів поряд немає.

Зараз я думаю, що для збереження сім’ї нам треба було відвезти дитину до бабусі й з’їздити відпочити удвох з дружиною. Можливо, тоді шлюб вдалося б врятувати. Але зараз про це вже пізно говорити.

В кінці літа 2017 року істерики дружини поновилися. Вона кричала на дитину, якщо донька не засинала протягом декількох хвилин, розливала або розбивала щось. У крихітки з’явилися сліди ляпасів на попі. Тоді дочка відмовилася засинати з мамою, вимагала, щоб її вкладав я.

Ми з донькою були близькі й до цього. Я проводив з нею багато часу: практично з самого народження гуляв і грався з дочкою, читав їй казки, купав її, годував, укладав спати … Я втікав з роботи додому до цієї дитини, до цієї жінки. Не намагався провести якомога більше часу десь поза домом, як багато батьків, а коли приходив до своєї сім’ї, не сидів, втупившись у «танки» або інтернет.

Всі походи з донькою в поліклініку теж були на мені: я шкодував дружину, не хотів, щоб вона зайвий раз бачила сльози дитини після уколів. Тому сам ходив з донькою по лікарях і на щеплення, провів з нею тиждень в лікарні, коли донька захворіла ротавірусом в півтора рочка.

Восени дружина відмовилася від близькості та перебралася в іншу кімнату на диван. Вона сказала, що їй треба подумати про нас і зараз вона не може бути зі мною. Я намагався з нею поговорити, але дружина замкнулася в собі. Коли я приходив додому з роботи, бачив, що дружина сидить в телефоні, а дитина дивиться телевізор.

Я не хочу розповідати, що в підсумку сталося. Скажу лише, що дізнався з її спілкування з подругами, що найбільше вона мріє розлучитися. Що вона не хоче більше бути зі мною, а хоче жити одна. Там було і багато іншого, що я не хотів би обговорювати й з чого зрозумів, що ця жінка стала мені чужою. Вона не бажала шукати шляхи відновлення стосунків, та і я не вмію прощати зраду.

Тоді я прийняв рішення будь-що добитися того, щоб дочка залишилася зі мною.

У січні 2018 роки ми збиралися поїхати в Таїланд всією сім’єю, але дружина здала свій квиток, сказавши, що їй потрібно побути на самоті та подумати. Ми полетіли вдвох з дочкою.

За місяць перебування в Країні посмішок ми чудово відпочили. Весь цей час я багато думав про те, як налагодити спілкування з дружиною, що стала мені майже чужою людиною, щоб дитину не забрали до тещі за 500 км в далеке містечко. Дружина при розлученні могла не захотіти віддавати дитину, тоді вихованням дочки займалася б бабуся. А я був готовий на все, щоб крихітка залишилася зі мною. Я б не зміг кинути дочку.

Коли ми повернулися, дружина ще намагалася поводити себе спокійно, але все так само трималася відсторонено. У підсумку я уточнив, чи правда те, що мені відомо. Спочатку вона заперечувала, але потім зізналася. Я довго й обережно розмовляв з нею, переконав, що так буде краще для всіх.

Ми розійшлися. Суддя був дуже здивований, коли зачитував рішення суду. Напевно, нечасто пари при розлученні вирішують залишити дитину з батьком без суперечок.

Спочатку донька ходила в приватний дитячий садок, з вересня 2018 року стала відвідувати державний. Вона дуже товариська, невелика агресія до інших дітей, яка була спочатку, поступово зійшла нанівець. З літа дочка перестала гризти нігті. Зараз вона із задоволенням відвідує садок, любить співати та танцювати. Два рази на тиждень ми ходимо в басейн.

Мої батьки живуть майже так само далеко, як батьки дружини, тому справлятися з усім доводиться самому. Складно, звичайно, але виходить.

Зараз доньці 3,5 роки, вона любить маму. Якщо її запитати, де мама, вона скаже, що мама на роботі. Я ніколи не кажу їй, що у неї немає мами або що мама погана.

Дружина навідувала дитину спочатку 3-4 рази в тиждень, тепер – тільки у вихідний. Після розлучення стосунки з дружиною стали кращими. Коли вона приїжджає до доньки, ми спілкуємося, як хороші друзі.

А як ви вважаєте, чи може батько впоратися з вихованням дитини сам або це краще довірити матері?

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close