Робота або життя: як знайти золоту середину? Чому нам життєво необхідно менше часу витрачати на роботу

Філософ і математик Бертран Рассел був одним із тих людей, які старанно працювали все своє життя.

Незважаючи на це, саме його ім’я першим приходить в голову тоді, коли мова заходить про переваги дозвільного способу життя.

Одна з найвідоміших його книг – «Історія західної філософії». У цій книзі Рассел простежує розвиток філософських ідей і поглядів на Заході аж до 20-х років ХХ століття. До слова, саме ця його фундаментальна праця в 1950 році принесла йому Нобелівську премію з літератури.

У своїх працях він не раз говорив про метод, який дозволив би зробити суспільство щасливим і який гарантував би бажання кожної окремої людини працювати на благо всіх. Хоча сам Рассел все життя наполегливо працював, він ратував за ідею дозвільного способу життя.

Найбільш докладно про цю ідею він говорить в есе «Похвала ледарству», яке він написав у другій половині свого життя. Він говорить про те, що з настанням промислової революції у людства з’явилася можливість працювати менше.

Праця споконвіку вважалася в нашій культурі найбільшою чеснотою. Це і є головна причина того, чому людство не скористалося можливістю, що з’явилася у нього.  Ми не здатні сприймати працю як всього лише частину повноцінного життя.

Ось, що з цього приводу пише Рассел у своєму есе:

«Потрібно визнати, що розумне використання дозвілля є продукт культурності та освіченості. Людина, що все життя працювала цілодобово безперервно, занудьгує, опинившись раптово без діла. Але без значної кількості дозвілля людина позбавлена ​​маси хорошого…

Факт полягає в тому, що переміщення матерії туди-сюди, хоча в певній кількості й необхідне для нашого існування, рішуче не є однією з цілей людського життя. Якби це було так, нам довелося б визнати, що будь-який землекоп перевершує Шекспіра ».

Працюйте, щоб жити. Не живіть, щоб працювати

У своєму есе Рассел розуміє роботу як монотонну, фізичну працю. Люди відчувають настільки сильну потребу в цій трудовій діяльності, що вони прагнуть присвятити їй якомога більше свого часу. Це призводить до того, що робота більше вже не є засобом самовираження, а лише – рутинною діяльністю.

Він стверджує, що люди вірять в необхідність праці. Ця віра не дає людям мислити тверезо. Вона призводить до того, що ми готові працювати день і ніч.

Рассел відзначає, що ми думаємо лише про гроші, які можемо заробити. Ми зовсім не замислюємося про те, чи послужать вироблені нами товари на благо всіх.

Незважаючи на те, що есе «Похвала ледарству» було написано понад 80 років тому, висловлені в ньому думки є актуальними сьогодні, як ніколи. Ми настільки сильно занурені в роботу, що забуваємо про все навколо. Забуваємо жити.

Немає нічого поганого в тому, щоб любити свою справу і ставитися до неї з належною повагою. Але потрібно і розуміти, що робота – це лише частина життя, а не все життя. Ми потребуємо спілкування. Нам необхідно проводити час у колі сім’ї. Нам буває необхідно виражати себе по-різному.

Припустимо, ви любите свою роботу найбільше іншого в цьому житті. Чи замислювалися ви про те, що іноді вам може бути корисно перемикатися на щось інше? Так ви станете більш продуктивними. Крім того, сама робота буде приносити вам куди більше щастя.

Людина, яка якийсь час не будує планів, вважаючи за краще просто відпочивати й нічого не робити, чомусь просто зобов’язана відчувати себе винуватою. Суспільство наполегливо вселяє нам ідею про те, що відпочинку і неробства слід соромитися. Це неправильно, хоча б тому, що для максимальної продуктивності нам періодичне неробство просто необхідне.

Неробство породжує винахідливість

У сучасному світі під словом «відпочинок» розуміється період часу довжиною в кілька годин. У ці кілька годин чоловік займає себе чим завгодно, щоб убити час. Наприклад, він може піти в кіно, в бар або на прогулянку.

Менше роботи означає більше відпочинку. Нас це лякає. Ми просто не будемо знати, що робити з усім цим вільним часом.

Рассел дивиться на це зовсім по-іншому. Він вважає, що людство просто забуло про те, що пасивний відпочинок – це не єдино можлива форма відпочинку.

Чому ж нас так лякає перспектива вільного часу у великих обсягах? У нас просто ніколи не було можливості придумати, на що його можна витратити.

У реальному житті активне неробство не раз йшло на користь. У нашій історії є багато прикладів того, як «з нічого» раптом створювалося щось абсолютно нове і прекрасне.

Якщо ви як слід відпочинете, у вас прокинеться креативність, бажання творити. Всьому цьому немає місця в моменти, коли ми завантажені під зав’язку роботою.

Неробство – це і є та рушійна сила, яка спонукає нас створювати все те, що ми так цінуємо і любимо.

Рассел з цього приводу говорить таке:

«Панівний клас насолоджувався перевагами, не заснованими на соціальній справедливості, що неминуче зробило його деспотичним, обмежило прихильність до нього і змусило винайти теорії, що виправдовують його привілеї. Ці факти вельми знецінили його перевагу, – але, незважаючи на цю перешкоду, він створив майже все, що ми називаємо цивілізацією: він розвивав мистецтва і відкривав науки, писав книги, винаходив філософії та удосконалював суспільні стосунки. Навіть звільнення пригноблених починалося зазвичай зверху. Без панівного класу людство ніколи б не вийшло з варварського стану».

Ми не знаємо, чи з’явиться у нас в майбутньому можливість працювати менше. Однак ми цілком можемо зробити перший крок на шляху до того, щоб мати більше вільного часу.

Ми цілком здатні звільнити для себе один вихідний на місяць / ранок або вечір кожного робочого дня. Це одна з тих речей, яку ми повинні зробити на благо себе самих.

Висновок

Критика Расселом людства, одержимого працею, досить іронічна. Однак можна помітити й щось дуже важливе. Сам Рассел ставився до своєї роботи зовсім не так, як більшість людей в суспільстві. Він вибирав час для відпочинку. Він ніколи ним не нехтував.

Просто завжди виходило так, що під час відпочинку йому вдавалося щось створити. Саме тому він був такою різносторонньою особистістю.

У понеділок він міг міркувати на теми аналітичної філософії та логічного позитивізму. У вівторок він міг повністю переключитися на обговорення проблем суспільства, а в середу – писати праці з історії.

Робота дозволяє нам заробляти на життя. Але як тільки робота поглинає все наше життя, ми починаємо брехати собі.

Ми кажемо собі, що сім’я і друзі – це неважливо.

Звільніть час для себе. Не намагайтеся навісити на цей період часу ярлик «марна трата часу», адже саме тоді у вас з’являється можливість і бажання творити.

Можливо, настав час щось змінити? І замість всепоглинаючої зайнятості зробити щось кардинально протилежне, наприклад, подарувати собі трохи вільного часу.

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error: