Психотерапевт: що чекає на жінку, яку не навчили цінувати себе

Щоб жити повним життям і будувати щасливі стосунки, перш за все необхідно цінувати себе.

На жаль, комплекси та вкорінені з дитинства страхи часто спотворюють нашу самооцінку.

На перший погляд Галина – зразок успішної жінки. І на роботі встигає, і вдома – порядок і затишок.

На вигляд їй не більше сорока, в куточках очей – промінчики-зморшки. Вона – начальник невеликого підрозділу в великому банку. Гарна посада, зарплата, повага підлеглих… Син-школяр вчиться дуже добре. Здавалося б, у цієї жінки є все для щастя, але щасливою її назвати важко.

Знецінення родом з дитинства

У неї чудова фігура, але плечі – завжди опущені. Вона прекрасно співає. Але від будь-якої похвали звично відмахується: «Ой, та зараз таких співачок – море». Галина вийшла заміж за простого будівельника. Хоча в шанувальниках ходили найпомітніші хлопці. Жінка звично обслуговує всю родину, їй шкода витратити зароблені гроші на нову сукню і вона не вимагає підвищення у начальства, хоча давно пора. Галина – одна з тих жінок, які звикли недооцінювати себе. Їй майже сорок, але вона все ще чує в голові вердикт своєї суворої матері: «У тебе ніколи нічого не вийде. Ти – невдаха!»

Труднощі самооцінки починаються в ранньому дитинстві, – мав рацію дідусь Фройд. Дефіцит впевненості в собі має безліч причин. Дуже часто у зовні благополучних, повних, нормальних сім’ях ростуть «знецінені» діти.

Дорослі можуть вважати, що дають своїй дитині все, що можуть: малюк добре й охайно одягнений, нагодований, йому купують книги та іграшки. Але при цьому він може недоотримувати найголовніше – безумовну батьківську любов і прийняття.

Ось дитина намалювала дерево. Мама критично дивиться: «Ну хіба це дерево? Це стовп з карлючками!» Або дівчинка боїться спати в темряві. Як тільки гасне світло, на неї насуваються страшні монстри. Вона плаче, просить маму посидіти з нею. Але втомлена жінка категорично закриває двері дитячої: «Нема чого тут боятися, лягай і спи».

Подібні різкі фрази батьки зазвичай говорять в емоціях, зопалу, не надаючи їм великого значення, не усвідомлюючи їх руйнівного впливу на дитячу психіку. Дитина відчуває, що дорослі нею постійно незадоволені. Намагається бути такою, якою б її хотіли бачити. Але отримує похвалу і схвалення набагато рідше, ніж критику і невдоволення.

«І що з тебе виросте?», «Та хто тебе таку заміж візьме?!» «Егоїстка!» – такі фрази можуть визначити все життя людини. Змусити звернути зі шляху слідування своїм прагненням, і жити, доводячи мамі, що вона не права.

Особливо згубно знецінюючи фрази позначаються на психіці дівчаток. Адже їм життєво необхідна любов просто за те, що вони є, визнання їх жіночої природи, обійми, поцілунки. Але часом, вони можуть отримати схвалення тільки за своє старання або досягнення високих результатів. Батьки ними НЕ милуються, не говорять, що вони красиві. «Головне, щоб в голові щось було!», – таку фразу, напевно, чули в дитинстві багато жінок, яким зараз за тридцять. І справа не в тому, що батьки були поганими. Ні, вони хотіли щастя своїм дочкам, намагалися виховувати в них самостійність, боялися їх ранньої вагітності, скорого шлюбу… Хотіли, як краще.

Як полюбити себе

Кожному, хто недоотримав батьківської ніжності та схвалення, знайоме це відчуття: «Головне, щоб близьким було добре», «Мені багато не треба», «Кому я буду потрібна, якщо піду від чоловіка». Знецінюючи себе, доросла жінка проживає ніби не своє життя, боїться дихати на повні груди, займатися улюбленою справою, жити, з ким хочеться і до кого лежить душа, а не з тим, «хто перший запропонував». Боїться бути красивою, тому що не хоче привертати до себе зайвої уваги.

Її самооцінка – тендітна і вразлива, як пролісок весни. Її треба терпляче удобрювати прийняттям і підтримкою, поливати своїми маленькими успіхами, оберігати від суворих вітрів засуджень і критики.

Власне знецінення забирає сили, змушуючи весь час ніби заслуговувати любов. І як же боляче, коли жінка отримує замість подяки за свої старання – ще більше використання і неповагу.

На жаль, чарівної таблетки «любов до себе» вчені не винайшли. Здобути свою цінність, намагаючись бути хорошою для інших і чекаючи від них визнання, неможливо. Це велика і важка внутрішня робота, багато маленьких кроків на шляху до великої мети.

Набути самоцінність доросла жінка може, усвідомлено компенсуючи те, чого недоотримала в дитинстві. З одного боку, звільняючи свою свідомість від неправильних установок, батьківського засудження і звички приймати на віру критику оточуючих. А з іншого боку – змогти побачити свою привабливість і цінність через відображення інших людей.

Їй потрібен хтось, хто захоплювався б, схвалював і надавав підтримку, день за днем ​​вчив цінувати свої досягнення і не перебільшувати недоліки, прощати собі неминучі помилки та промахи. Той, хто зміг би показати, як багато в ній хорошого.

Іноді єдиним таким чоловіком стає психолог, з яким збудовані довірчі стосунки.

Хто я? Яка я? Чим я хочу займатися? Що мені по-справжньому подобається? Що я люблю? З ким я хочу бути поруч? Як я хочу себе відчувати? Що змушує мене посміхатися і відчувати себе щасливою і наповненою?

Ці питання доведеться ставити собі знову і знову. І відповідати на них, не кривлячи душею. Тільки так можна зрозуміти, як жити далі, чим займатися, як пізнати й знайти себе справжню.

Автор: Катерина Гончарук

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close