У 45 вона кардинально змінила своє життя і поїхала жити до Італії. Життя без віку!

В молодості затерта фраза «в 40 років життя тільки починається», викликала зі зрозумілих причин, посмішку. Ну, яке там життя, якщо це вже кінець.

Зараз, коли я переступила 40-річний рубіж, вона знову викликає посмішку.

Багато хто думає, що 40 або 50 – це вже кінцева зупинка, що життя вже не зміниться і буде спокійно собі текти до старості та пенсії. 

І це лякає багатьох, адже перспективи, в цілому, досить безрадісні. Але ж завжди можна все змінити! У житті завжди є місце для кардинальних змін, для того, щоб привернути все з ніг на голову і бути щасливим.

І редакція «Отож» хоче поділитися з тобою історією Олени Чеккіні, яка довела, що в 40 життя тільки починається, та й взагалі починається тоді, коли ти сам цього захочеш.

Життя після 40

Олена розповіла свою історію на власному сайті, щоб поділитися всіма тими подіями, які відбулися з нею, і довести кожній людині, що починати життя з чистого аркуша ніколи не пізно. У 45 років ця жінка круто змінила своє життя: вийшла заміж за іноземця і переїхала жити до Італії. І адже звучить все це так просто, але зважитися на подібний крок, напевно, нелегко.

Олена згадує: «Погодьтеся, в 45 років поміняти країну, мову, залишити нехай вже дорослого, але єдиного сина, ох як не просто». Але все склалося так, що цей, здавалося б, нерозважливий крок, став єдино вірним варіантом. І що сказати, жінка жодного разу не пошкодувала про це.

Жінка подивилася на своє життя зовсім інакше. А особливо на питання віку. Італійці про вік не думають. Вони взагалі відносяться до життя трохи простіше, ніж ми. Треба сказати, що тривалість життя в Італії більша, та й на пенсію італійці йдуть пізніше. Адже хороший фахівець там цінується в будь-якому віці.

Саме тому вони не чекають виходу на пенсію, щоб почати жити. Місцеві жителі живуть тут і зараз, роблять те, що хочуть робити. Навіть якщо ти не станеш в цьому професіоналом, зате отримаєш задоволення. Хочеш ганяти на мотоциклі? Італійці будуть ганяти, навіть якщо за плечима сотня років.

Олена розповідає: «Не вийшло стати професійним співаком, співатимуть у вільний від роботи час вечорами. Один мій знайомий, інженер на пенсії, давно переступив 70-річний рубіж, так грає щочетверга в одному з барів джазові композиції, що послухати його приїжджають з сусіднього містечка. Люди живуть в повну силу, не ставлячи собі ніяких обмежень».

Та й до роботи у них зовсім інше ставлення. Для нас часто робота – це все життя, але не для італійців. Вони працюють для того, щоб вистачало на життя. Італієць не працюватиме понаднормово або у вихідні ні за які гроші. Адже куди важливіше провести цей час з друзями та рідними. Вечеря в колі сім’ї – це найцінніше, що тільки може бути.

Особливу увагу Олена приділяє тому моменту, наскільки по-різному живуть жінки у нас і в Італії. У нас жінка вся в турботах про інших, після виходу на пенсію вона намагається дітям допомогти, онуків няньчити, та ще й на дачу з’їздити, щоб трохи більше всякого добра там виростити. В Італії все це має зовсім інший вигляд.

Олена розповідає: «Ось італійки, обожнюючи онуків, ніколи не будуть з ними сидіти. Вони із задоволенням візьмуть дитину, але тільки на пару годин погратися, погуляти, з’їсти разом морозиво. У неї зовсім інші плани: попити кави з подружками, шопінг, перукар, до якого вона ходить як мінімум раз на тиждень. Іноді щоб просто вимити голову й укласти волосся. А ще щотижневу п’ятничну вечерю з друзями в улюбленому ресторані».

Вони живуть на повну, для себе, але не забувають про сім’ю. Хтось назве це егоїзмом, але мені здається, що це єдино вірний шлях. Жити для себе, здійснювати свої плани та мрії, адже життя-то одне і проходить воно швидко.

Хоч би що там було, італійці дивляться на життя простіше, у них немає в голові прописаного стереотипу «а що ж про мене подумають, якщо я зроблю це». Італійка цілком може дозволити собі сходити ввечері в бар одна, не забиваючи собі голову тим, що на неї хтось не так подивиться.

Жінки там відчувають себе набагато впевненіше, вільніше. Вони носять одяг, який подобається їм, навіть якщо він «не за віком». Кому яке діло? Не думають вони про свій вік. Ну хто сказав, що, переступаючи певну позначку, ти вже не можеш робити те, що тобі хочеться? Якщо хочеш танцювати, просто танцюй. Саме такої точки зору дотримуються італійки.

Є ще одна річ, якої варто повчитися в італійців: вони схиблені на здоров’ї. Бути може, саме через це вони так довго живуть і зберігають ясний розум до похилого віку. 90 – це ще не вік для них. Натуральні продукти, біг вранці, велосипед, піші прогулянки – це щоденний набір будь-якого італійця.

При цьому італійці ніколи не відмовляють собі в їжі, вони любителі добре і багато поїсти. Олена ділиться: «Італійська кухня – найсмачніша у світі. Тепер я знаю секрет, як їсти дивну італійську пасту і не повніти. Поділюся з вами. Її потрібно їсти виключно в обід і ніколи на вечерю».

А ще постійні огляди у лікаря. У нас люди йдуть в лікарню тільки тоді, коли зовсім вже погано стає, а в Італії здають аналізи раз на пів року. Просто щоб упевнитися, що все добре. Це нормальна турбота про себе і своє здоров’я. Адже хвороби тільки ускладнюють життя. А навіщо це?

Ми живемо в полоні колись і кимось нав’язаних стереотипів. Саме час розлучатися з ними та починати жити прямо зараз.

Ми не намагаємося порівнювати та говорити, що у нас погано, а там виключно добре. Звичайно ж, ні, просто є у цих людей чому повчитися. Та й в Олени зокрема. Вона зважилася змінити своє життя і тепер абсолютно щаслива. Бути може, потрібно частіше зважуватися на божевільні вчинки, зайнятися тим, про що давно мріяв. Вік – це всього лише цифра, забудь про нього і будь щасливий!

Все можливо в цьому житті, варто лише захотіти.  І хто зна, може ця історія підштовхне вас до змін у нашому житті!

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close