Про людей, у яких ЗАВЖДИ все ПОГАНО

Одні люди випромінюють оптимізм, а інші ПОСТІЙНО ниють і скаржаться на життя.

Чому деяких із нас ці нещасні притягують як магніт, хоча після спілкування з ними ми відчуваємо себе, немов вичавлений лимон? Як спілкуватися з такими людьми? Чому вони себе так ведуть? Чи потрібно їх пошкодувати й спробувати зрозуміти?

Життєві труднощі загартовують. Принаймні, повинні – про це повідомляють багато релігій і ідеологій. Вважається, що людина, переживаючи певні проблеми, розвивається, отримує необхідні знання та стає «кращою». Однак є люди, які зациклюються на своїх переживаннях: вони постійно незадоволені, нещасні й сумні, у них у житті все погано, а навіть якщо добре – то це просто якесь непорозуміння і стане ще гірше.

Все погано … Як спілкуватися з маніпуляторами?

  • Маніпуляція з метою отримати підтвердження – «все погано»
  • Маніпуляція з метою самоствердження
  • Маніпулятор на ім’я “поганий”
  • Як же поводитися з такими людьми?

Як спілкуватися з такими людьми? Чому вони себе так ведуть? Чи потрібно їх пошкодувати та спробувати зрозуміти? Чи можливо їх «поміняти», показати краще майбутнє?

1. Маніпуляція з метою отримати підтвердження – «все погано»

Як часто Вам зустрічалися люди, які приходили на дружню зустріч і вона перетворювалася в чорну безпросвітну смугу? Друг (подруга) спочатку нехотячи, а потім з наростаючою амплітудою емоцій, говорив (а) про те, що «виходу немає». І це тривало від зустрічі до зустрічі.

У якийсь момент починаєш думати, що щось тут не так. На всі пропозиції та варіанти вирішення проблеми, людина, не спробувавши, відразу говорить «ні». «Ти не розумієш», «та я схоже пробував», «це не допоможе» – фрази, як круговорот, заманюють, і ти ловиш себе на бажанні втекти якомога далі. Часто ця думка «читається» на обличчі, і співрозмовник каже: «о, як я тебе замучив (а), вибач, я не хотів (а)» – і тут же прокидається почуття провини за свої «негідні» думки.

Чому це відбувається?

Цей друг (подруга), найчастіше несвідомо, отримують увагу і дозвіл на бездіяльність. Через те, що свідомість є у всіх і в якийсь момент усамітнення людина починає розуміти, що вона просто не робить нічого зі своїм життям, і що рішення проблеми вимагає занадто великих зусиль.

Поспілкувавшись з Вами та отримавши підтвердження, що «все-таки погано», «друг» може спокійно йти додому і без докорів сумління жити далі за своїм сценарієм. Попутно оповідач «злив» вам весь накопичений негатив, «підзарядився» енергією і цілком стерпно може жити далі.

2. Маніпуляція з метою самоствердження

Знайомий (а) зустрічається з Вами й розпитує про життя. У якийсь момент Ви розкажете про свій успіх, досягнення або щось позитивне, що відбулося в житті. І тут з’являються фрази: «бачиш, як тобі щастить», «бачиш, як тобі допомагають», «бачиш, який у тебе чоловік (дружина, друг, батько)», «щастить тобі, у тебе житло (робота, машина, будинок і т.д.)”. Ви починаєте відчувати себе винуватим. За що? Чому? Внаслідок таких бесід стає страшно ділитися своїм життям і починаєш мимоволі згадувати, що ж у тебе погано, щоб не виділятися.

Чому це відбувається?

Знову, найчастіше несвідомо, людина намагається Вам показати, що Ваші перемоги та досягнення – незаслужені. Таким способом інший утверджує своє «Я», підкріплює теорію «глобальної несправедливості» і знімає з себе відповідальність за особисте життя і позицію в ньому.

3. Маніпулятор на ім’я «поганий»

Така особистість вельми інтелектуально обдарована, вона не позиціонує себе відкрито як жертва, і більш того, образиться на таке звернення по відношенню до неї. Часто, в розмові, людина реагує на будь-яке зауваження або прохання фразою «я ж поганий (на), що ти від мене хочеш?».

У стосунках такий партнер може говорити «зі мною нічого не вийде, я зіпсований (а)», «ось бачиш, тепер ти образився (ась), я ж казав (а)», «мені краще бути одному (одній), ніхто не зможе полюбити такого (у) як я », « я не нормальний (а) »і т. д. і ви тут же намагаєтеся переконати людину:« ні-ні, тебе просто недооцінили, недолюбили »і т. д., твій партнер просто був «дурень (дурепа)», а я зможу тебе зрозуміти ».

Чому це відбувається?

Ця людина найчастіше себе позиціонує як жертву нещасної любові, обставин, поганих стосунків батьків. Хтось такий відкрито не претендує на жалість, агресивно реагує на відверте співчуття, і тим не менш постійно повторює, що «поганий».

Таким чином він отримує підтвердження своєї унікальності, особливості, і знову ж таки, знімає з себе повністю відповідальність за стосунки. Адже він відразу говорив, що він поганий! Що з нього взяти? Ви самі винні. Самі зв’язалися. Вас попередили. І в якомусь сенсі він має рацію, він дійсно попередив.

Як же поводитися з такими людьми?

Останній випадок дуже добре демонструє гру в рамках так званого Трикутника Карпмана – моделі взаємодії між людьми. Відповідно до цієї теорії, спілкування проходить по розподілених ролях: рятувальник – переслідувач – жертва. Якщо ви спілкуєтеся з «жертвою», значить, Ви берете на себе роль «рятівника», а суспільство, життя, обставини стають «переслідувачем».

Щоб вирішити ситуацію, важливо визнати свою роль і бажати вийти з цієї гри. Модель Трикутника небезпечна тим, що рятувальник часто стає переслідувачем, жертва рятувальником, переслідувач жертвою тощо. Значить, якщо людина перед вами жертва – десь хтось такий переслідувач, а десь рятувальник, і у нього є всі ресурси вирішити проблему. Ваша «рятувальна» позиція найчастіше робить Вас жертвою цієї ж людини, через те, що в результаті маніпуляцій Ви втрачаєте свою впевненість, енергію або повагу.

Якщо Ви готові перестати грати в ці ігри, тоді дайте собі відповідь на питання:

  • Навіщо мені потрібна ця людина?
  • Що я отримую від того спілкування?
  • Як би мені хотілося спілкуватися з цією людиною?
  • Наскільки можливо реалізувати це спілкування по-іншому?
  • Готовий (а) я витрачати свої сили на вирішення проблеми іншої людини?
  • Навіщо мені потрібно слухати її історію?

Головне в такому спілкуванні – це чесність перед самим собою. Тільки зізнавшись собі у своїх бажаннях «рятівника» (наприклад), можливо зняти роль і звільнитися від сценарію.

Чи обов’язково рвати стосунки з цією людиною? А якщо це близький родич або партнер? Тоді важливо розуміти, що ви не несете відповідальність за життя іншого, якщо це не ваша дитина до 18 років. У кожної людини є своє життєве завдання і Ви не маєте права вирішувати його замість нього, навіть якщо вам здається, що ви краще знаєте рішення.

Якщо від спілкування не можна відмовитися, тоді задавайте співрозмовнику прямі запитання:

  • Чим я можу тобі допомогти – конкретно?
  • Що ти готовий сам (а) робити?

Пам’ятайте, наше життя – це наш вибір, і ми, і тільки ми несемо за нього відповідальність.