Чому жінка не йде від чоловіка, з яким нещасна

Будь-які стосунки починають будуватися на очікуваннях партнерів. 

Ми завжди заздалегідь малюємо якийсь сценарій стосунків, що обіцяє розуму насолоду, інакше ми б не вступали у зв’язок з людиною. І часто так буває, що жінка у стосунках стає нещасною. Але якщо у кожної жінки є незнищенне і вічне прагнення, що полягає в бажанні бути щасливою, то чому не перервати такі стосунки?

У будь-якої душі є тяга дарувати любов і бути коханою – це постійні складові нашої свідомості. Енергіями нашої душі формуються не духовні очікування, які з реальністю мають мало спільного. Тобто, для нашої душі нормально придумати щось про людину, намалювати якийсь образ, в якому ми будемо з нею щасливі. Але оскільки це не духовні очікування, то вони не мають під собою основи й, найчастіше, дуже швидко розвалюються. Тому завжди настає момент, коли наші очікування не виправдовуються, а для нас це проходить дуже болісно.

І коли такі стосунки, засновані на деяких образах, не виправдовуються, а щастя не настає, то ми ставимо під сумнів значність таких стосунків в нашому житті. Чи потрібні вони, якщо ми не отримуємо від них того, чого чекали? Тут ми й підходимо до головного питання – чому жінки бояться розірвати стосунки в цей момент?

Річ у тому, що очікування жінки зростають у міру того, як вона жертвує свою любов, турботу, ласку і час. Вона робить це без обмежень, тому що це відповідає її жіночій природі, жертовній складовій. І жінка служить своєму чоловікові, жертвує собою, але цей процес, в нашому випадку, відбувається в невігластві.

В невігластві він відбувається тому, що жінка служить зі страху. Наприклад, страхи можуть бути такими: «Якщо він мене кине – хто мене візьме з двома дітьми ?; Хто мене таку товсту візьме ?; Кому я потрібна в такому віці?» І жінка залишається в нещасливих стосунках тільки з цих причин – вона боїться, що її ніхто не візьме, а без чоловіка життя буде ще важче, ніж зараз.

Такий емоційний настрій має кілька причин:

По-перше – сам чоловік руйнує надії жінки тим, що насправді він не так вже хотів брати її за дружину, заводити сім’ю, ростити дітей. Замість цього він просто зробив вигляд, що хоче цього, щоб швидше перейти до близьких стосунків. І надії жінки руйнуються не тільки в плані сім’ї, але і в тому, що вона не може бути такою ж, як раніше, чистою, світлою і бажаною для когось іншого. Їй здається, що вона втратила свою чистоту і повинна тепер бути з цим чоловіком.

Милістю Бога чистоту дуже складно втратити.

Тобто, вона не тільки розпущеними та безвідповідальними чоловіками не знищується, але навіть зброєю ніякою не січеться, вогнем не спалюється й у воді не топиться.

По-друге – родичі, найчастіше в таких випадках, щось говорили в юності. Пророкували майбутнє, вказували на недоліки. Тобто, вступає в гру сформований комплекс: «А кому я така потрібна?» Мало хвалили дівчину в юності, хлопчики соромливі до неї не походили знайомитися – дуже широкий спектр проблем в юності міг бути насправді. Це теж додає жінці відчуття страху, що розрив цих стосунків закінчиться ще важче для її долі, ніж зараз. Вона для себе передчуває якісь нещастя.

По-третє – це психологічна прив’язаність. Адже в Ведах говориться, що жінка – це теж, свого роду, дитина. Про неї треба дбати, оберігати. Тому, як і у дітей, у жінки запросто може розвинутися прихильність до того, хто з нею грубий і знущається над нею. І чим довше чоловік знущається – тим більше жінка прив’язується до такої людини.

Так працює служіння в невігластві. Жінка просто думає: «Він зрозумів, яка я погань, але все одно зі мною живе. Мені й мама натякала, що таку бруднулю ніхто в дружини не візьме. Казала, щоб я не чекала нікого. А ось він побачив мене таку, але все-таки любить, терпить мене якось. Ну, нехай б’є він мене, грубить, але мені нема на що розраховувати, тому треба триматися за нього. Людина-то він хороша, насправді, дуже хороша»

У таких стосунках немає щастя, тому що все, що робиться в невігластві – страждання від початку і до кінця. І найдивніше, що людина приймає такий стан речей за щастя. Тобто, жінка міркує – ми з вами уявили це – що для неї це щастя. Але істина полягає в її страху, що далі буде ще гірше.

І насправді у жінки, через те, що вона служить в невігластві, просто немає зв’язку з Богом, і вона не знає, наскільки вона прекрасна. Наскільки у неї дивовижна і чудова природа милостивого служіння.