В Японії всі діти сплять з батьками! Це правильно, і ось чому …

Про те, де буде спати дитина, ми з чоловіком ніколи не сперечалися.

Тільки окремо, без варіантів. Але в пологовому будинку стало зрозуміло, хто буде господарем. Моя дівчинка кричала постійно, до і після їди, в колясці та у своїй колисці. У чергову безсонну ніч, чоловік приніс дитину в наше ліжко зі словами: «Досить, нехай спить з нами та мовчить». Тепер ми чекаємо, коли наша 8-річна дочка зможе спати у своїй кімнаті.

Loading...

Спільний сон

Звичайно, наша радість була недовгою. Після 3 років дівчинка змужніла і спати з нею стало нестерпно. Всі спроби переселити її в дитячу були марні. Єдине, що нам вдалося, це навчити її засинати самостійно. Але вона до сих пір прокидається серед ночі та приходить до нас зі своєї кімнати. Ми її не проганяємо й ось чому.

Одного разу мені в руки потрапила книга багатодітної мами Христини Гросс-Ло «Батьки без кордонів. Секрети виховання з усього світу». Навіть не дочитавши до кінця, я зрозуміла, що все роблю правильно.

Діти не виховуються за єдиним алгоритмом. Їх треба відчувати та давати їм все необхідне – любов, захист і підтримку. В Японії, наприклад, ніхто не переймається питанням, як відучити дитину від спільного сну. Там такої проблеми немає, діти сплять разом з батьками!

Японські батьки та діти по-іншому ставляться до сну. Дитина спить там, де їй хочеться. Ось як описує дитячий сон Христина Гросс-Ло:

«Ніхто з моїх японських знайомих не влаштовував окрему дитячу, навіть якщо така можливість у них була. Ліжечка використовували для денного сну, але не для нічного. Японським матерям просто не приходить в голову, що дитині потрібно власний простір. Навпаки, вони не хочуть надовго залишати малюків одних.

Бути хорошими батьками – значить передбачати потреби дитини до того, як вона повідомить про них ревом; швидко відгукуючись на його заклик, ви допомагаєте малюку стати гармонійною особистістю».

В Японії ніхто не дотримується певного режиму дня. Там немає проблеми недосипу або безсоння. Педіатри радять спати з дитиною не тільки з дитинства, але і в молодшому шкільному віці. Відчуття безпеки дуже важливо в такому юному віці. Школа – це сильний стрес, а спільний сон з дитиною допомагає впоратися з труднощами, що виникли.

Ми з дитинства вчимо дітей самостійності. Возимо у візку, автокріслі й намагаємося говорити, як з рівним. І більшість батьків вважають такий принцип виховання нормальним. Ось як описана подібна ситуація в книзі:

«Якщо дитина занадто сильно до нас прив’язана, ми турбуємося про її майбутнє і переживаємо, чи впорається вона, коли нас не буде поруч. Коли немовля плаче вночі, мама, звичайно, розуміє, що йому погано, але пам’ятає, що хороші батьки повинні привчити дітей до розставання – адже це навчить їх спиратися на власні сили».

У східних культурах таке ставлення до дітей викличе занепокоєння. Там вважають, що спільний сон неймовірно корисний для дітей, у яких тільки формуються соціальні відносини.

«В Японії вірять, що завдяки спільному сну діти краще відчувають свою приналежність до суспільства. Малюки, чиї потреби передбачали батьки, які спали поруч, перетворюються в чуйних і сприйнятливих людей. Японці не вважають прихильність малюка до матері нездоровою залежністю. Навпаки, в ній бачать основу для розвитку важливих навичок, які допоможуть дитині досягти успіху в дорослому житті».

Професори психології Каліфорнійського університету в Ірвайні Мерет Келлер і Венді Голдберг провели соціологічне опитування серед школярів та їхніх батьків. Результати здивували всіх. Дійсно, діти, які спали окремо і вміли засинати самі, швидше опановували деякі побутові навички.

Але в сім’ях, де практикували спільний сон, діти виросли більш самостійними та самодостатніми. Вони з легкістю розв’язують проблеми з однолітками й чудово себе почувають в незнайомій обстановці.

У книзі описані результати дослідження: «У своєму дослідженні професор Голдберг і Келлер довели, що глибока прихильність і почуття безпеки, що встановилися між батьками та дітьми під час спільного сну вночі, закладали психологічну основу для незалежної поведінки протягом дня».

Я повністю згідна з висновками в книзі Христини Гросс-Ло. Якщо дитина не може спати сама, значить, їй страшно і вона шукає захист. Неважливо, дівчинка це чи хлопчик. Причин може бути мільйон – від темної кімнати до браку уваги. Можна звернутися до психолога і з’ясувати причини дитячих страхів. Іноді дітям не вистачає батьків протягом дня і вони компенсують це спільним сном.

Ні в якому разі не можна сварити, шантажувати або насильно закривати дитину одну в кімнаті! Ситуацію потрібно відпустити, нехай все йде своєю чергою. Діти повинні відчувати себе в безпеці, а батьки зобов’язані це забезпечити.

Скільки у світі дітей – стільки способів виховання. Не всі методики ідеальні й нехай багато хто не погодиться, але я не вважаю спільний сон чимось дивним або потенційно небезпечним. Моя чуйна дитина доводить зворотне.

Як ви вважаєш, чи можна дітям спати з батьками? Невже сучасні батьки ліниві й безвідповідальні або, навпаки, чуйні та тямущі? Поділися своєю думкою в коментарях!

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Loading...
Back to top button
error:
Close
Close