«Ти ж будеш, мама? ..» Пронизливий текст про мам, чию турботу ми починаємо по-справжньому цінувати, лише ставши дорослими

Мама – найближча і найрідніша людина. Це перше і головне слово в житті.

Мама віддає всю себе дитині, вкладає в неї свою любов і душу. У мами немає вихідних і свят, вона готова прийти на допомогу 24 години на добу. Вона підтримає, дасть правильну пораду, обійме, вислухає або промовчить, коли це потрібно. І ми ставимося до цього як до належного. Але це не належне, це найцінніше. Наші мами – це головне, що є у нашому житті.

Отож публікує пронизливий текст Юлії Сіанто про мам. Чиєю турботою ми починаємо повноцінно дорожити, лише ставши дорослими. Коли його прочитаєте – обійміть міцно своїх мам.

… Мамо, а ти будеш мене чекати – коли я прийду? Коли тобі буде погано вранці, ти будеш спати цілодобово і лаятися з татом на порожньому місці. Коли у тебе жахливо болітиме куприк або лобок, а ноги стануть як два пеньки. Можливо, нічого цього і не буде, але якщо раптом так? Будеш ти мене чекати все з тією ж любов’ю, мамо?

… Мамо, а ти будеш про мене пам’ятати – коли стане зовсім боляче? Коли ти раптом затамуєш дихання і закричиш від нестерпності. Коли вогнем обпече твій живіт і промежину, а я – почну народжуватися. Мамо, ти будеш пам’ятати, що мені зараз ще важче?

… Мамо, а ти зможеш мене щиро полюбити, коли я не дам тобі спати ночами, коли твої соски розтріскаються до крові й я не буду лежати ні хвилини без тебе поруч? Коли ти втратиш себе в пелюшках, забудеш, як зачісуватися, а круги під твоїми очима стануть глибокими та нещасними. Мамо, ти зможеш мене навчитися любити – коли тобі буде важко, як ніколи раніше?

… Мамо, а ти будеш мене приймати, коли я почну влаштовувати істерики в магазині, кататися по підлозі та відмовлятися від усього-усього, а особливо – від того, щоб продовжувати бути частиною тебе. Коли я буду нестерпною, дратуватися, перевіряти твоє терпіння на самій межі – ти будеш мене як і раніше приймати й обіймати з тією ж ніжністю, мамо?

… Мамо, а ти зможеш залишитися спокійною – коли я піду в школу, стану такою самостійною і почну несамовито цікавитися зовнішнім світом, набагато більше, ніж тобою. Коли я повернуся спиною до тебе і почну закохуватися і мріяти, дружити та сваритися, шукати й пізнавати, і ти перестанеш бути першою в моїх думках. Мамо, зможеш ти бути мені як і раніше – опорою?

… Мама, а ти продовжиш мене любити – коли я стану підлітком, проколю ніздрю, спробую цигарку? Коли я буду йти без попередження і повертатися пізніше обіцяного. Або не повертатися зовсім. Коли буду говорити, що ти нічого не розумієш, напишу пару віршів про смерть і втрачу цноту.  Чи зможеш ти зрозуміти мене і щиро цікавитися моїм новим світом, мамо?

… Мамо, а ти зможеш попросити вибачення – коли я зайду в глухий кут дорослішання, і раптом мені згадаються всі-всі дитячі образи, яких ти мені завдала? Коли я прийду до тебе і виплесну весь мій біль тобі в обличчя. Коли я буду ридати та говорити – ніколи не хочу бути такою, як ти! Коли перестану бачити всю ту любов і турботу, що ти мені дала. Мамо, ти зможеш тоді, смиренно і не втративши обличчя, попросити вибачення за твої помилки, ну, будь ласка, мамо?

… Мамо, а потім, ти зможеш забути всі розбіжності й просто допомогти – коли мої власні діти народяться, і мені буде важко, як ніколи в житті? Так важко, як колись було тобі зі мною. Ти зможеш, не повчаючи та визнаючи моє право виховувати моїх дітей так, як я вважаю правильним, просто допомагати мені й любити від всього серця їх, твоїх онуків, але стати їм просто бабусею, мама?

… Мамо, і потім … ти ж будеш, мамо?

Коли мої діти підростуть, а я дійсно навчуся тебе любити й дякувати за життя. Коли я почну приймати твої недоліки та щиро захоплюватися твоїми чеснотами. Коли я оціню всю ту любов, що ти мені дала і продовжуєш давати.

Коли я зрозумію, що ти у мене найчудовіша мама на світі. Єдина.

Будь ласка, мамо, ти тоді ще – будь. Просто будь поруч.

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close