«Немає поганих дітей, є погані батьки» – чому батькам варто залишити дітей в спокої і зайнятися своїм життям.

Уже близько років 10 я спостерігаю, як батьки беруть на себе занадто багато відповідальності, яка повинна б належати їх дітям.

Це мода така, чи що? Робити з дітьми уроки мало не до 9-го класу, збирати за дітей портфель, дізнаватися за них домашнє завдання у однокласників, тягати дітей по всяких розвиваючих заняттях мало не з 6 місяців, а в шкільні роки займати гуртками весь тиждень так, що у дітей не залишається часу для дитинства. Дуже багато рішень і виборів батьки роблять замість дітей. І під слушним приводом намагаються контролювати всі їхні справи.

Мене звуть Оксана Калаганова, і для читачів я хочу пояснити, чому деяким батькам мені хочеться сказати: залиште дітей у спокої і займіться собою.

Нещодавно я читала лекцію для батьків школярів і зіткнулася з тим, що багато батьків дізнаються один в одного домашнє завдання для дітей (учнів 6-го класу!). При цьому скаржаться на несамостійність своїх чад.

Не пам’ятаю, щоб в моєму дитинстві батьки збирали мені портфель, дізнавалися про домашку або возили на гуртки. Не пам’ятаю, щоб за мене вибирали, на які гуртки ходити. У батьків були свої справи. А ми вчилися самостійності.

Суспільство стало «детоцентрованим». Вся сім’я будується навколо інтересів дітей. Дитина – сенс життя і світло у віконці. Чоловік і жінка стають командою по «вирощуванню» своїх дітей або обслуговуючим персоналом для дитини. При цьому перестають бути чоловіком і дружиною один одному. І найголовніше, ці батьки вірять, що таким чином роблять дітей щасливими, забезпечуючи їм найкраще дитинство.

Дивлячись на такі сім’ї, мені хочеться сказати батькам: залиште дітей у спокої, тому що ви псуєте їм життя!

Багато батьків пояснюють свою таку поведінку бажанням, щоб їх діти виросли успішними, багатими, мали можливість вибору в житті тощо. Все це для того, щоб врешті-решт їх діти виросли щасливими людьми. Адже у батьків свого щастя немає, тому вони так відчайдушно хочуть, щоб хоч їхні діти були щасливі.

Але мистецтву відчувати себе щасливим теж потрібно вчитися. Цьому вчаться діти завжди у своїх батьків. Саме у батьків вони переймають стереотипи поведінки та ставлення до життя. Чого можуть навчитися діти у таких батьків? Кричати та надриватися навчаться, тривозі й недовірі до світу навчаться, а ось бути щасливими й задоволеними – ні. Тому що цього їх нікому навчити, батьки самі не вміють!

Не виховуйте дітей – це марно, вони все одно будуть схожі на вас. Виховуйте себе. – Англійське прислів’я

Якщо ви не хочете для дітей такого ж життя, як у вас, тоді виправляйте себе і своє життя. «Зробіться» щасливою людиною, тоді ваші діти теж будуть щасливі. І не потрібні будуть мільйони розвиваючих гуртків. Якщо ви візьметеся відповідати за своє життя самі, а не перекладати відповідальність на країну, начальство, партнера тощо, то і ваші діти навчаться відповідати за свої уроки, портфелі тощо. І тоді з дітьми буде все окей!

Є ще один прихований мотив у тому, що батьки намагаються дати своїм дітям те, чого вони самі були позбавлені в дитинстві. Часто цей порив є несвідомою спробою компенсувати собі свої дитячі дефіцити. Чого хоче їх дитина, деякі забувають запитати. Фільм «Траса 60» якраз про це, подивіться. Там добре показано, до чого це може призвести.

Або, навпаки, не забувають запитати дітей про їхні бажання, а потім фанатично кидаються ці бажання виконувати. Немов у батьків в житті один єдиний-сенс – догодити дитині. А своїх інтересів і сенсів немає.

Ми не можемо прожити за дітей їх життя і не можемо вберегти їх від помилок. Свої помилки вони все одно повинні будуть зробити самі. А якщо ми намагаємося їх надмірно страхувати, то позбавляємо можливості отримати свій досвід, не даємо їм дорослішати та реалізовувати свій потенціал. Ми робимо їх безініціативними інфантильними, які не знають, чого хочуть, не мають своєї думки та життєвої позиції.

Повторюся: батьки, якщо хочете виростити щасливими й успішними своїх дітей, то залиште їх у спокої та займіться своїм життям!

Шукайте свої інтереси та сенси. Шукайте те, що зробить вас щасливішим, тому що дітям потрібні щасливі батьки. Живіть насамперед для себе і тільки потім для дітей.

Яка Ваша думка з цього приводу? Чи правдиві слова Оксани? Діліться думками в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close