Список речей, які ніколи не можна робити замість дітей. Для їх блага!

Всі ми, батьки, бажаємо своїм дітям тільки найкращого.

Ми готові жертвувати собою, готові робити замість своїх дітей багато речей, щоб їм було простіше йти по життю. Але через роки розуміємо, що треба себе частіше зупиняти, давати дітям самостійно приймати рішення, виховувати почуття відповідальності.

Іноді прагнення батьків підстелити соломки своєму чаду переходить будь-які межі. Ми, дорослі, не можемо прожити життя замість дітей. Наша справа – допомагати їм зростати та набиратися досвіду. І тут важливо не перегнути палицю.

Список речей, які ніколи не можна робити замість дітей. Чого не можна робити замість дітей:

  • Говорити замість дітей
  • Намагатися стати другом
  • Хотіти
  • Обслуговувати в побуті
  • Вибирати смаки
  • Рахувати гроші
  • Вибирати захоплення та інтереси
  • Привласнювати собі успіх
  • Вибирати подарунки
  • Влазити в особисте життя

Ми зібрали список речей, які ніколи не треба робити замість дітей. Врахуйте це, і сини та дочки скажуть вам дякую. Список речей, які ніколи не можна робити замість дітей:

1. Говорити замість дітей

Все починається з тих радісних моментів, коли на питання на адресу карапуза: «Ой, а як же нас звуть?» Ми поспішаємо відповісти: «Сашко». Добре було б, якби ця звичка закінчувалася разом з освоєнням дитиною техніки мовлення. Так ні ж, ми примудряємося відповідати та замість дітей-підлітків – в гостях, в магазині, навіть вдома.

І що маємо в підсумку? Своїми ж руками забираємо у сина або дочки шанс навчитися говорити від свого імені. Можна підказати, що потрібно говорити, якщо дитина просить. Але брати ініціативу у свої руки точно не потрібно. Як бути? Наступного разу, коли виникає спокуса сказати щось замість нащадка, спробувати стриматися і дати слово йому самому.

2. Намагатися стати другом

Багато хто з нас прагне стати друзями своїм дітям, і то такими, від яких немає секретів. Таке бажання мами або тата цілком можна зрозуміти. Але давайте копнемо глибше. Хто такий друг? Це людина, яка з нами на рівних, на одному рівні. Так, другові можна все розповісти, але нерозумно розраховувати, що він прикриє тобі спину.

У батьків інша роль – дбайливих і люблячих старших за віком людей. Спроби занадто близько дружити не потрібні, нехай діти шукають товаришів серед ровесників. А до мами й тата прийдуть за безумовною любов’ю і підтримкою, коли це потрібно.

Як бути? Відмовитися від панібратства у стосунках, виховувати взаємоповагу і підтримку.

3. Хотіти

Ми-то добре знаємо, що броколі – корисніша їжа за цукерки, а нові кросівки потрібніші за ляльку. Ось і диктуємо дітям, явно чи приховано, що і як вони повинні хотіти. А там, як в анекдоті: «Мамо, я хочу їсти?» «Ні, синку, ти замерз і хочеш погрітися».

До чого призводять такі спроби? До придушення власного «я», своїх бажань і цілей. А також до звички відчувати себе безвольною жертвою, а якщо дитина «з характером» – то до закономірного бунту проти вас і всього світу.

Як бути? Шукати потреби та бажання дитини. А якщо потрібно навчити корисних звичок, робити це без насильства, не через «треба», а через «добре».

4. Обслуговувати в побуті

Уже 2-3-річна дитина може сама знімати з себе і надягати багато предметів одягу, споліскувати за собою чашку і закидати брудні штанці в пральну машинку. Мало того, в цьому віці у дітей є величезне бажання все робити самим.

І що ж робимо ми? Одягаємо мало не до весілля, аргументуючи поспіхом і тим, що «сам він не вміє». Годуємо з ложечки, забороняючи їсти самому і пізнавати різні смаки. Забороняємо самодіяльність. А потім дивуємося, що підліток не хоче допомагати мамі та поводиться неакуратно.

Як бути? У міру можливості дозволяти дитині обслуговувати себе самій.

5. Вибирати смаки

Ми часто неусвідомлено намагаємося нав’язати дітям свої музичні уподобання, улюблені книги, стиль в одязі. І начебто добрий намір, але в підсумку він стирає індивідуальність дитини. А в багатьох випадках викликає справедливий протест із бажанням робити все навпаки.

Як бути? Самим слухати свою музику і дивитися улюблені фільми, а з дітьми говорити про їх кумирів.

6. Рахувати гроші

У житті кожної дитини рано чи пізно настає момент, коли у неї з’являються кишенькові гроші. Ось тільки не треба перевіряти та влаштовувати допит, скільки залишилося, і вже тим більше лазити по кишенях і сумках. Довіра так розбивається одразу.

Зрештою, що нам до того, скільки грошей залишилося у сина або дочки? Нехай собі нащадок збирає на щось цікаве або купує приємні дрібниці.

Як бути? Учити дитину основам фінансової грамотності та довіряти самостійно розпоряджатися своїми грошима.

7. Вибирати захоплення та інтереси

Мамі так хочеться, щоб дочка грала на скрипці, і вона готова возити її через усе місто в музичну школу тричі на тиждень. А тато наполягає, щоб син щовечора бігав на тренування з футболу. І найчастіше батьки підсвідомо намагаються нав’язати дітям або модне хобі, або власні нереалізовані амбіції.

Як бути? Набратися терпіння і спостерігати за нащадком, відзначаючи його власні інтереси та схильності. Запитувати, що йому подобається, що він любить. А потім допомогти розвиватися у сфері його інтересів.

8. Присвоювати собі успіхи

Турботливі “Інста-мами” забивають стрічки сотнями фотографій із підписами «Ми поїли», «Ми поповзли», «Ми сіли на горщик». Звичайно, багато в чому це підтримка батьків, але все ж це не мамині успіхи, а дитини! Яке тут може бути «ми»?

З часом ситуація стає ще серйознішою. І ось мами й тати вже можуть хвалитися, що «ми» закінчили інститут, влаштувалися на роботу. Нескладно здогадатися, як все це неприємно дітям.

Як бути? Радіти успіхам дітей, підтримувати їх, але не плутати їх успіхи з власними досягненнями.

9. Вибирати подарунки

Коли малюк вже може говорити, він має право вибирати, що йому хочеться отримати в подарунок. І зовсім не обов’язково це – ще одна футболка або «розумна» книжка.

Так, звичайно, такий підхід не завжди зручний. Але він дасть нашим дітям головне – вміння вибирати, приймати рішення і відповідати за їх наслідки. У дорослому житті ці вміння зайвими точно не стануть.

Як бути? Дозволити дитині в розумних межах вибирати подарунки та покупки для себе.

10. Влізати в особисте життя

Особливо це стосується батьків підлітків. У дітей свої друзі, компанії, перше кохання. Все це нормально і природно. Допити на кшталт «Хто цей хлопчик?» викличуть тільки роздратування і віддалення.

При цьому багато підлітків самі поділяться з батьками своїми таємницями, якщо будуть відчувати себе в безпеці.

Як бути? Замість допитів дозволити нащадку мати особистий простір. Не розпитувати, якщо він не налаштований на деталі. І, звичайно, в жодному разі не влазити в листування дітей.

На вашу думку, чи корисні ці поради? Діліться думками та враженнями в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close