Подружжя відкрило в Індії школу для дітей бідняків. Плата за навчання – сміття. Просто геніальна ідея!

Індія – унікальна країна. 

Сьома за територією і друга за чисельністю населення у світі, ця країна володіє динамічною економікою. Але, незважаючи на це, велика частина населення живе за межею бідності. Друга велика проблема в Індії – забруднення навколишнього середовища.

У 2013 році індієць Мазін Мухтар жив у Нью-Йорку, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Парвітою Сармою. Разом вони мріяли про те, як повернуться до Індії та створять школу для бідняків. Забігаючи наперед, хочемо сказати, що свої плани вони реалізували, але трохи не так, як розраховували.


Через три роки після знайомства Мазін і Парміта приїхали до Індії та відкрили «Акшар» – школу, безкоштовну для дітей бідняків. Єдина умова для учнів – приносити з собою щодня пластикове сміття.

В Індії спалювати пластик – норма, тому подружжя вирішило зробити своєрідною платою за навчання сміття, яке вони потім відправляли в центр утилізації. Таким чином вони продовжували безкоштовно навчати дітей, а заодно і допомагали рідній країні позбавлятися від пластику.

«Я досі пам’ятаю, як наші класні кімнати наповнювалися токсичними газами щоразу, коли в якомусь із прилеглих районів спалювали пластик. Тут було нормою спалювати пластикові відходи. Ми хотіли змінити це і почали заохочувати наших учнів приносити пластик як плату за навчання », – згадує Парвіта.

У «Акшарі» вчаться не тільки діти, а і їхні батьки. Спершу із власниками школи не хотіли співпрацювати, але, коли вони почали читати лекції про шкоду пластика і правильну утилізацію, дуже багато батьків усвідомили, на яку небезпеку наражають власних дітей.

Після уроків багато учнів залишаються в школі й допомагають з утилізацією відходів. В основному, вони їх сортують і пресують. А до відкриття школи багато з дітей були змушені працювати в шахтах, отримуючи по 2,5 долара на день.

Тоді Мазін і Парвіта вирішили залучити своїх учнів до роботи в школі. Старших і успішних учнів просили навчати молодших, але платити їм можливості не було. Тоді було вирішено ввести валюту, що буде чинною в межах школи, за яку учні могли б придбати їжу, одяг чи шкільне приладдя.

Валюту можна було заробити за хороші оцінки, навчання молодших і за допомогу в утилізації пластику. При цьому за погану поведінку і різні переступи учнів штрафують. Накопичивши певну кількість валюти, учень навіть може звернутися з проханням до вчителів, ті замовлять на Amazon потрібну дитині річ.

«Ми використовуємо дитячу працю для боротьби з дитячою працею – діти, що живуть в бідності, повинні заробляти гроші, щоб продовжувати вчитися. Ми пропонуємо їм роботу вихователів і соціальних працівників, платимо на основі їх навичок і знань і штрафуємо за погану поведінку. Коли учні переходять до наступного класу, їх “заробітна плата” збільшується. Вона також зростає з появою нових навичок », – розповідає Мазін Мухтар.

У школі діти вивчають математику, мови та природознавство. Крім того, є уроки з теслярської справи, вишивки, переробки відходів і навіть фотографії. Засновники школи вважають, що їх підхід також вчить дітей відповідальності та демонструє їм сучасні проблеми. Багато з дітей навіть виконують завдання, пов’язані з боротьбою і з пластиком, і це є випускними роботами.

Коли Мазін і Парвіта взялися за створення школи, у них було всього 20 учнів, а зараз, через пару років, вже 110. Пара мріє про те, щоб відкрити якомога більше подібних шкіл у всій Індії, і ми сподіваємося, у них все вийде .

Ось так лише дві особи хоча б зробили спробу впоратися з катастрофою, що насувалася, в той час, коли можновладці сидять склавши руки. Виявляється, якщо поєднати те, що здається несумісним, можна отримати досить несподіваний результат. Успіхів вам, друзі, і спасибі!

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close