Як реагувати, якщо чужа дитина погано себе поводить? Дитячий психолог: «Ось правила, які підкажуть …»

Багато дорослих не знають, як бути, якщо в літаку невгамовний малюк штовхає спинку крісла, якщо в дитячому садку їх дочку щипає інша дівчинка, а синові не дає спокою задерикуватий однокласник.

Хтось вважає за краще не втручатися («Нехай самі розбираються»), інший вибирає агресивну тактику ( «Матусю, стежте за своєю дитиною!»).

“Отож” знайшов золоту середину: ось правила, які підкажуть, як поводитися, якщо ви зіткнулися з грубою або агресивною поведінкою сторонніх дітей.

Правило № 1: Якщо можна промовчати, промовчить

Якщо ви незадоволені тим, що діти бігають, кричать і галасують, і при цьому перебуваєте в місці, де це допустимо: на дитячому майданчику або в парку, ніяких зауважень ні батькам, ні дітям робити ви не маєте права. Краще відійти туди, де тихіше, або намагатися не відвідувати місця, які вас дратують.

Також ви не можете вимагати в іншої дитини поступитися вам місцем в транспорті або звільнити гойдалку на дитячому майданчику, тому що ваша довго чекає своєї черги. Максимум, що можна зробити, – м’яко попросити, а краще відвернути свою дитину якимось іншим заняттям. Так, можливо, погойдатися на гойдалках в цей раз не вдасться, але вчити дітей правилам поведінки можуть тільки їхні батьки.

Правило № 2: Почніть з батьків дитини

Якщо дитина порушує соціальні норми: б’є інших дітей, ламає лавку, штовхає спинку вашого крісла в кіно, плюється, кидається камінням, скидає з балкона водяні бомбочки й т. д., ви повинні звернутися до її батьків.

Використовуйте «я-повідомлення» ( «я переживаю», «я турбуюся»). Розмовляйте спокійно і ввічливо, адже ваша мета – не звинуватити когось, а домогтися співробітництва і розв’язувати проблему разом. Приклади відповідних фраз: «Не могли б ви втрутитися?», «Ми без вас не впораємося».

Правило № 3: Розмовляйте з чужою дитиною шанобливо

У випадках, коли батьки відмовляються втручатися або їх немає поруч з малюком, потрібно поговорити з ним самим. Спілкуйтеся з ним так само, як з дорослим: не потрібно лаяти його або давати оцінку його поведінці («Тільки погані дівчатка б’ються»). Але ви маєте право сказати, що його поведінка створює вам чи вашій дитині незручність або порушує соціальні норми («Будь ласка, перестань шуміти, це заважає іншим дивитися фільм»).

На агресію стосовно вашої дитини твердо і голосно скажіть, дивлячись кривдникові в очі: «Я не дозволяю так себе вести зі своєю дочкою / сином!» Якщо дитина відбирає у вашої іграшку або відштовхує на гірці, в конфлікт потрібно втрутитися, але не для того, щоб насварити призвідника. Краще покажіть своїм прикладом, як можна встановлювати правила і домовлятися. Якщо домовитися не вдалося, краще піти: від агресивної дитини можна лише дистанціюватися. Торкатися до чужих дітей не можна: це може тягнути за собою юридичну відповідальність.

Правило № 4: Якщо мова йде про регулярну агресію або цькування, дійте рішуче

У випадках, коли кривдник в одній групі або класі з вашою дитиною й уникнути конфлікту не виходить, сміливо вставайте на захист вашої дитини. Якщо звернення до батьків кривдника не допомагає, йдіть далі: звертайтеся до вихователя або класного керівника, пишіть заяву на ім’я директора. Дізнайтеся, яка робота з важкими учнями ведеться в вашому садку / школі. Часто такі питання розбирають на педраді школи, і в результаті таку дитину можуть направити до психолога, соціального педагога або на медично-психологічну комісію. Головне – знати: ви маєте право боротися за безпеку і психологічний комфорт ваших дітей.

У важких випадках, коли чужа дитина завдала вашій травму, ви можете зафіксувати її в травмпункті й звернутися до суду. До 14-річного віку відповідальність за неповнолітнього несуть його батьки, а з 14 років він у відповіді за свої дії сам.

В кінці хочемо привести спірну думку психолога Ольги Юрковською про дитячу агресію. У своєму блозі вона розповіла історію про те, як її сина до синців кусала інша дитина. «Тут мене, звичайно, хтось і осудить, але в ситуації, коли батьки та вихователька не могли на це вплинути, я сіла навпочіпки, чесно подивилася цьому малому в очі й сказала:” Якщо ти ще раз доторкнешся до мого сина, я візьму ось ці плоскогубці та всі зуби тобі повисмикую, щоб тобі було нічим кусатися”. Інших дітей він ще кусав після цього, мого малого – ні. Дійшло з першого разу. Я захистила свого сина, виставила чітку і зрозумілу для малого межу, що мою дитину кусати не можна: я сина ображати не дозволю. І я не вважаю, що це повинно було стати психологічною травмою, – це нормальне попередження про наслідки».

Як ви думаєте, чи припустима така поведінка мами?

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close