Дитина буде такою, якою її виховали батьки. Історія про одну дівчинку, яка дуже заважала своїй мамі

Кожному з батьків необхідно знати одну важливу річ …

Будь-яка дитина є такою, якою її виховали її ж батьки. І якщо наше чадо робить щось не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти й добре подумати, що вони робили не так і як це можна виправити. Їм виправити, батькам.

«… я зрозуміла, що люди в інтернеті куди більш тупі та мерзенні, ніж моя дочка. Це плюс».

З відповіді мами 11-річної дівчинки на коментар в ФБ

Перекладаємо на українську мову: «Моя дочка тупа й мерзенна. Слава Богу, є люди набагато більш тупі і мерзенні».

Мами, я вас всіх люблю, але дітей шкода.

Так ось. Заявляю впевнено та офіційно: дитина – така, якою ми її виховали.

Знаєте, чого ніяк не хочуть розуміти 99% батьків, які приходять до мене на консультації? Що нащадок у них вийшов рівно такий, яким вони, батьки, його виростили. Що всі комплекси, недоліки, всі «він нічого не хоче», «вона зовсім знахабніла», «він мене не поважає» – це результат їх батьківського піклування. Якщо тільки дитина не з’явилася в родині у свої 14 років.

Розмови про вплив поганої компанії, інтернету, шкільних вчителів, обставин, неправильної генетики – це не більше, ніж спроби зняти з себе відповідальність і знайти винних у власних помилках.

Так, погана компанія запропонує ВАШІЙ дитині наркотик, візьме з собою на пограбування кіоску і розповість, звідки беруться діти.

Так, інтернет розповість ще й про те, як саме робити дітей, посадить на тупі іграшки та запропонує ВАШІЙ дитині кілька безболісних способів самогубства.

Так, шкільні вчителі не особливо напружуються для того, щоб ВАША дитина отримала якісну освіту.

Так, економіка не в найкращому стані, і державу сьогодні анітрохи не хвилює, скільки ви працюєте, щоб нагодувати ВАШУ дитину.

Так, прадід чоловіка був бандитом з великої дороги, а у ВАШОЇ дитини точно такий же колір очей … Побачили ключове слово? Тому що при правильному підході всі ці фактори не будуть мати ніякого впливу.

А тепер нумо поміркуймо. Помилки робили ми. Удобрювали рослину ми. Забували поливати та протирати листочки теж ми. Ми переставили її з підвіконня на книжкову полицю – ну і що, що світла не вистачає, головне – так красивіше і НАМ зручніше. Дозволили кішці ходити під неї в туалет. Під час веселих свят кидали у квітковий горщик недопалки й кісточки від курки. Рослина зав’яла, перестала рости та з горщика погано пахне. Хто винен? Рослина?

Змушувати того, хто молодший і слабший, розплачуватися за помилки того, хто старший і сильніший – підло. Карати за те, чого самі не змогли сформувати – підло. Вішати ярлики, особливо прилюдно – підло.

Нецензурна лайка в обличчя матері – крик про допомогу

Аня дуже заважає своїй мамі. Тому що мама зібралася заміж, а Аня не подобається її обранцеві. Якщо чесно – є за що. Аня у свої 14 років вже добре знайома з алкоголем, відмовляється наводити порядок у своїй кімнаті, ночами сидить за комп’ютером і грубіянить мамі з вітчимом у виразах, яким позаздрив би боцман із сорокарічним стажем. У Ані не складаються стосунки з класом, у неї немає подруг. Минулого року вона повернулася зі школи з виголеною скронею і малиновим волоссям.

Аня заплакала під час нашої розмови, коли ми торкнулися ночей в соціальній мережі. «А що мені ще робити вночі?! – кричала Аня. – Мені страшно! Мені треба, щоб хтось зі мною розмовляв! Я боюся залишатися одна, а вона з 8 років залишає мене ночами, тому що йде грати в більярд! А тепер до свого мужика їде!»

Мене зовсім не дивує, що місяць тому Аню, зовсім п’яну, привели додому люди, які не пройшли повз дівчинку, що сиділа на лавочці.

Тому що і малинове волосся, і алкогольні коктейлі, і нецензурна лайка в обличчя матері – це крик про допомогу.

Але мама Ані щиро впевнена, що їй просто не пощастило з дочкою. Мама вважає, що 6 переїздів з міста в місто і п’ять шкіл за сім шкільних років не повинні були вплинути на нормальну дитину. Що 14-річна дівчинка повинна зрозуміти, що вона, мама, ще молода і хоче влаштувати своє життя – вийти заміж і народити малюка. З яким їй, звичайно, обов’язково пощастить… У відповідь на моє запитання про більярд вона, з інтонаціями повної впевненості у своїй правоті, сказала: «Я йду вночі, а вночі діти повинні спати!»

Мама каже, що я нечупара? Гаразд, буду

Як же часто чую я від батьків претензії до дітей! І як рідко бачу розуміння того, що власні помилки необхідно виправляти самим. Квітку, яка гине в горщику, можна врятувати. Поміняти землю. Переставити туди, де буде вистачати світла і повітря. Поливати за розкладом. Акуратно відламати відмерлі листочки. Удобрювати. Не пускати в кімнату кішку… А якщо цього не робити, то чесніше буде пересадити її в ліс, наприклад.

Але тоді вже не розраховувати, що рослина буде радувати своїми барвами й запахами, весняним пробудженням і ошатною зеленню посеред зими. Або завести садівника за великі гроші, нехай доглядає. Але тоді погоджуватися з тим, що першу пелюстку побачить садівник, а не господар. А з недопалками та кішкою рослина – так, не радує, а заважає і дратує.

Якщо комусь постійно говорити про те, що він – свиня, він рано чи пізно захрюкає. Якщо вважати, що дочка в 11 років тупа і мерзенна, вона обов’язково такою стане.

Багато хто, напевно, не повірять, але всі наші діти насправді дуже слухняні. Мама каже, що я нечупара? Гаразд, буду нечупарою. Тато вважає мене тюхтієм і скиглієм? Піду понию! Прислухайтеся до себе. Почуйте, що і як ви говорите дитині. Уявіть себе на її місці. Спробуйте відчути, що відчуває вона!

Вчинок можна виправити, а людина не може стати іншою

Кілька років тому мені довелося відмовитися від послуг няні після того, як я почула її розмову з моїм трирічним сином: «Ти поганий хлопчик! Хороші хлопчики так не роблять!» Вона не розуміла головного: мій син – хороший. Так, він зробив нехороший вчинок. Але він виправиться, саме тому, що він хороший!

Батькам треба взяти за правило одну дуже просту установку: ми засуджуємо не дитину, а її вчинок!

Треба навчитися розділяти ці дуже різні поняття: людина і вчинок. Вчинок завжди можна виправити. За нього можна відповісти. Наступного разу так не вчинити. А людина не може стати іншою. Відчуваєте різницю?

Ще раз. Будь-яка дитина – рівно така, якою виростили її батьки. І якщо малюк щось робить не так, як хотілося б, то батькам необхідно сісти та подумати, що вони робили не так, і як це виправити. Їм виправити, батькам. Якщо все робити поступово і з любов’ю, то квітка повільно, але все-таки видужає. І почне приносити радість. Головне – не запізнитися, поки вона остаточно не загинула.

Яка Ваша думка з цього приводу? Чи правдиві слова психолога? Діліться думками в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close