Психосоматика: «Розкажи про своє виховання, і я скажу, чим ти хворієш»

Батько психосоматики Франц Габріель Александер в книзі «Психосоматична медицина» детально і докладно розповідає про те, що захворювання виникає на стику трьох сфер – психологічної, фізіологічної та соціальної.

Психосоматика: Як це працює

На його думку, ЗАГАЛЬНА СХЕМА виглядає так. Зустрічаються два фактори. фізіологічний (ослаблений генетикою або умовами розвитку орган) і психологічний (особливості особистості, внутрішні конфлікти та звичний набір емоцій). А потім до них додається фактор соціальний (несприятлива ситуація), і запускає реакцію. Можна сказати, зірки зійшлися.

Найцікавіше тут, що психологічний фактор – тип початкового психоемоційного конфлікту – може знаходитися від самої хвороби далеко в часі.

Тобто, «спочатку було слово», а людина про нього і знати не знала доти, поки не сталося якесь потрясіння.

Виходить, в якомусь сенсі, що всередині кожного з нас є така собі бомба уповільненої дії у вигляді двох факторів – ослабленого органу і «ядерного конфлікту» (від слова «ядро, центр»).

Ядерний конфлікт виникає, як правило, в дитинстві, в результаті протистояння бажань і почуттів дитини і вимог сім’ї. Взагалі, найсильніші внутрішньоособистісні конфлікти розвиваються в умовах залежності, необхідної для виживання, яка і є бути в дитинстві.

Дитина отримує від батьків певну установку, яка спокійно дрімає собі в несвідомому. Через якийсь час по тому, тривалий стрес накладається на раніше отриману установку, від чого справжні почуття придушуються, і з’являється хвороба.

Давайте тепер «поворожимо за Александером» і спробуємо розібратися, який «ядерний конфлікт» стоїть за тим чи іншим захворюванням. Я постараюся бути лаконічною, настільки, наскільки це можливо, адже опис і вивчення кожної групи захворювань самі по собі – безмежний океан. Будемо вважати, що я покажу вам «карту планети» з супутника.

ШКІРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Шкіра – одночасно і кордон тіла та орган почуттів. Вона – і те, що нас захищає, і те, чим ми вступаємо в контакт. Через дотики ми можемо передати любов і ніжність. Вони ж можуть стати джерелом болю. Шкіра червоніє при соромі, блідне і покривається потом при страху, викриваючи нас, як поганий партизан.

Хвороби шкіри – це завжди проблеми з контактуванням і кордонами.

Це завжди конфліктне послання «Доторкнися до мене – не чіпай мене».

Десь в глибині може лежати пригнічена і звернена на себе злість до найближчих. До тих людей, які, виявляючи любов, занадто сильно порушували кордони або навпаки, жорстоко відкидали коли було бажання наблизитися.

Як приклад можна привести маму з гіперопікою, яка постійно не тільки гладила і пестила малюка, але і безцеремонно розпоряджалася його речами й особистим простором у більш дорослому віці.

Але, оскільки жінка була весь час ласкава і ранима, злитися на неї було зовсім неможливо, тому що «вона ж мама, і все тільки для нього робить». У моменти чергового порушення кордонів підліток відчував злість і провину за цю злість одночасно. Усвідомити та висловити ці почуття не було можливим. Але в такі моменти життя нейродерміт був особливо сильним.

Інший, полярний варіант – дуже зайнята мама. Вона завжди рано йшла, і приходила, коли дитина вже спала. Але, якщо малюк покривався цятками й болячками, вона залишалася вдома і мазала його маззю, ласкаво торкаючись теплими руками…

ШЛУНКОВО-КИШКОВІ ТА ХАРЧОВІ РОЗЛАДИ

Пам’ятаєте фразу «живота свого не шкодуючи»? Слова «живіт» і «життя» йдуть рука об руку. Дитина під час годування отримує не тільки молоко матері, але і тепло, увагу, турботу, ласку, задоволення і заспокоєння.

Якщо мама годує вчасно, малюк відчуває себе коханим, захищеним, і життя йому подобається. Тривале відчуття голоду змушує злитися, а потім із жадібністю поглинати більше, ніж потрібно. Несвіжа, несвоєчасна, не улюблена їжа або занадто велика її кількість змушують відчувати огиду, нудоту.

Ви тільки вдумайтеся, скільки почуттів пов’язані з їжею! Спектр психосоматичних хвороб також величезний.

Булімія – неможливість насититися, жадібність до їжі, як метафора величезної нестачі любові та безпеки. «Їж зараз, скільки влізе, а то потім може і не бути» – як метафора туги за коханням і увагою, на фоні рідкісного і недостатнього душевного контакту з батьками.

Анорексія – відмова від їжі як бунт, як крайній спосіб звернути на себе увагу. Голодування як вираз злості та образи. «Може, хоч так ви звернете на мене увагу, почуєте, помітите мене. Саме мене, а не свої очікування і справи!».

ВИРАЗКА шлунка і дванадцятипалої кишки – хвороба «людей західної цивілізації, що живуть прагненнями та амбіціями», бізнесменів і гіпервідповідальних трудяг.

«Я упертий і незалежний настільки, що відрубаю гілку, на якій сиджу, щоб довести, що зможу впоратися з усіма труднощами самостійно. Я навіть годувати себе буду сам. Собою».

На поверхні – честолюбство, активність, незалежність, а в глибині – витіснене прагнення до любові й велика образа. Цей симптом говорить таке «Колись давно я дуже хотів вашої любові та турботи, але ви відкинули мене в моїй слабкості й помічали тільки тоді, коли я був самостійним. Я більше ніколи не буду слабким. Я все зможу сам».

РЕСПІРАТОРНІ РОЗЛАДИ

Чи треба щось говорити про важливість дихання? Рівне і глибоке, воно асоціюється зі свободою, легкістю і задоволеністю. Важке – з вантажем переживань, заборонами, страхом. Зупинене – зі злістю й обуренням. Вдих – це наповнення. Видих – спустошення, розслаблення. Природним продовженням дихання є мова.

Пам’ятаєте фразу «наступив на горло власній пісні»? У людей, які позбавляють себе «права голосу», часто виникають застуди з різними ускладненнями.

А в основі бронхіальної астми лежить конфлікт між потребою в любові й страхом відкидання. «Не треба підходити до мене так близько, ти не даєш мені дихати. Але і далеко не відходь, я не зможу без тебе» – говорить дитина занадто тривожній, такій, що надмірно опікає, і вимогливій матері, яка не дає дитині проявляти себе природно, плакати там, де боляче або прикро («Що ти плачеш, зараз же заспокойся »), проявляти інтерес там, де з’являється щось нове.

Потреба любові й підтримки сильна, але пригнічується, тому що загрожує «задушенням», злість також неможлива, через те, що загрожує відкиданням. Так і залишається астматик десь посередині, між вдихом і видихом, через підвищені вимоги та очікування, не маючи можливості розслабитися, відчуваючи напади задухи.

СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

«Серце, тобі не хочеться спокою …» наспівуємо ми, коли закохуємося. «Сердечна людина» – говоримо ми про добрих і милих. Вони нам подобаються, ці душевні, завжди усміхнені люди. А ще ми говоримо «очі кров’ю налилися від люті», і уникаємо тих, хто проявляє своє невдоволення і відкрито висловлює злість.

У нашому світі бути «милим» набагато вигідніше, ніж відкрито висловлювати свої наміри, бажання влади та контролю. «Дівчатка не зляться», «Хлопчики повинні вміти тримати себе в руках». І вони ростуть, і вчаться виглядати пристойно в очах оточення, бути милими й стриманими.

А як бути зі злістю та обуренням? Якщо дитину не навчили висловлювати їх конструктивно, цивілізовано захищати свої кордони й поважати свої цінності, то малюк буде вчитися придушувати злість, щоб бути хорошою, пристойною людиною. І чим сильнішим буде прес середовища, тим вище підніметься стовпчик тиску.

«Мені хочеться бути тут головним, все контролювати й поставити вас на місце. Я дуже-дуже злий, але це так непристойно. Я повинен зберегти гарне обличчя. Тому я і зараз перед вами сміявся», – скаже вам гіпертонік. Не словами. Тонометром.

МЕТАБОЛІЧНІ І ЕНДОКРИННІ РОЗЛАДИ

Ви коли-небудь помічали власний розвиток у момент самого розвитку? А чи є у вас усвідомлення того, як відбувається насичення або ви стикаєтеся з його результатом у вигляді ситості?

Обмінні процеси всередині організму відбуваються тихо і непомітно, являючи нам лише результат: зміну настрою і стану, сонливість або бадьорість, активність або млявість.

Виявлення патології обмінних процесів – одне з найскладніших завдань, адже сам «обмінний процес» не болить. Іноді у людини взагалі нічого не болить, і тільки за непрямими ознаками можна визначити, що щось пішло не так. Найбільш поширені захворювання цього спектру – цукровий діабет, гіпо – та гіперфункція щитоподібної залози. Психологічні фактори, що викликають їх виникнення, сильно відрізняються одне від одного.

ГІПОТИРЕОЗ

Не можу втриматися від цитати «Гормон щитоподібної залози відіграє важливу роль в процесі росту. Філогенетично він вперше з’являється у земноводних, у яких виконує функцію стимуляції метаморфозу.

Штучне введення тироксину прискорює перехід саламандри від водного існування до земного, від зябрового дихання до дихання легенями. Еволюційний перехід від водного існування до земного обумовлений розвитком щитоподібної залози». (Ф. Александер, «Психосоматична медицина»)

Отже, Щитоподібна залоза – це орган, безпосередньо пов’язаний з розвитком. Гіпотиреоз проявляється зовні як стомлюваність, млявість, погіршення уваги та пам’яті. Попросту кажучи, людина раптом перестає проявляти активність. У неї буквально «руки опускаються». Причиною цього може бути банальне розчарування, відмова від своєї мрії. «Навіщо напружуватися і вкладати життєві сили, якщо свої бажання покладені на вівтар чужих вимог, норм і правил? Я оголошую сидячий страйк».

ГІПЕРТИРЕОЗ

Щитоподібна залоза виглядає як щит. Тому так і називається.

Бажання бути захищеним з’являється в ситуації загрози. Коли людині страшно, у неї прискорено б’ється серце, пітніють долоні, з’являється рухове збудження і прискорюється обмін речовин. Точно таку ж дію на організм робить викид тиреотропного гормону, який виробляє «щитовидка». Згідно з психодинамічним підходом, гіпертиреоз може бути спровокований відсутністю захищеності, браку почуття безпеки в дитинстві та психічними травмами.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Буквально перекладається як «виділення цукру». Радість і задоволення залишають тіло, не затримуючись в ньому. Та й ззовні отримати їх у вигляді солодощів не представляється можливим. Що може привести до такої сумної картини? Печаль може. А ще хронічні стреси та конфлікти, перебування в постійній напрузі й переживання невпевненості в собі, в тому, що можна бути коханим і потрібним.

Голод, страх і почуття емоційної занедбаності. Ось ті почуття, які, як фон, завжди присутні в житті діабетика. Зовсім якесь не солодке життя виходить.

ХВОРОБИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Рух – життя. У нас є бажання бігти, стрибати, прагнути руху вперед, дізнаватися щось, ворушитися і діяти. Так проявляється в людині енергія і сили. Нам подобаються активні дорослі. А ось діти викликають роздратування. «Та сядь уже, не бігай, не крутись, заспокойся. Стань зручним і слухняним. Стань керованим».

Скажіть, що б ви відчули, якби на вас наділи «гамівну сорочку»? Обурення, гнів, злість на тих, хто посмів позбавити вас свободи.

А що, якщо ці люди, що обурливо себе поводять – ваші люблячі мама і тато? Як бути тоді?

Куди подіти свої руйнівні імпульси?

Правильно, у фізичну активність і постійний контроль. Терпіння і смиренність зовні, що б не відбувалося, і пригнічений гнів всередині – те, що може стати внутрішньою основою виникнення ревматоїдного артриту.

АУТОІМУННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Імунітет покликаний захищати організм, знищуючи шкідливі мікрооб’єкти, що потрапляють всередину. Як же відбувається, що власні органи починають сприйматися як щось загрозливе, що вимагає придушення, знищення? Все просто. Ви, напевно, знайомі з помилковим розподілом емоцій на негативні та позитивні. Радість, задоволення, ніжність – залишаємо. Від злості, відрази, заздрості – позбавляємося. Але, друзі мої, так не буває.

Емоційний фон, так само як і гормональний, у людини – єдиний. Не можна «видалити» одне, не змінивши іншого. Якщо є Персона, значить, є і Тінь. Хвороби цього спектру виникають, коли одній зі своїх частин особистості було винесено суворий вирок – знищити.

Хочу застерегти вас від миттєвого бажання звинуватити у всіх своїх бідах батьків. Повірте, вони виховували вас, виходячи з тих ресурсів, які мали. І, якби вони вміли виховати вас краще, вони неодмінно зробили б це. Але все склалося так, як вже склалося.

©Наталья Емшанова

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close