Синдром розпещеної дитини – 12 ознак того, що ви вже встигли розпестити свою дитину

Ніхто з батьків не мріє виростити розпещену дитину. Але часом бажання дати дітям все найкраще, зробити їх життя безпечним і спокійним призводить до таких наслідків, які ніяк не планувалися.

Ми в “Отож” задали собі питання, як можна зрозуміти, що ситуація виходить з-під контролю, і виявилося, що дитячі психологи давно вивчають проблему. “Синдром розпещеної дитини” – так це називається мовою науки – характеризується певними моделями поведінки. Ми вивчили спеціальну літературу і виписали для себе деякі ознаки цього явища. А в кінці статті на вас чекає бонус – 4 питання від психолога, здатні переконати в тому, що ви все робите правильно.

Може бути ввічливим з іншими, але ви від нього «спасибі» не дочекаєтеся

Малюк демонструє гарне виховання при сторонніх, але в колі сім’ї не дочекатись від нього простої подяки? Так, це доказ розпещеності, адже він забуває говорити спасибі не навмисно, не зі злого наміру, а тому, що щиро приймає все, що роблять для нього рідні, як належне.

На думку психологів, така поведінка здатна в майбутньому привести до проблем в міжособистісних стосунках, адже ми не вчимо їх бути вдячними тим, хто для них ближчий за всіх.

Не може впоратися з простими домашніми справами

Одне із завдань відповідальних батьків – допомогти нащадку стати самостійним. У 3 роки діти вже можуть прибирати за собою іграшки, в 5 – впоратися з пилососом, в 10 здатні самі почистити та відварити картоплю на всю сім’ю. Якщо всі спроби залучити дитину до домашніх справ зазнають невдачі через те, що малюк не хоче, не вміє, у нього не виходить і ви з цим миритеся, це ознака розпещеності.

Згідно зі статистикою, сучасні діти у віці 3-12 років витрачають на допомогу по господарству близько 3 годин на тиждень (а за комп’ютером, до речі, проводять не менше 14). Якщо малюк не має взагалі ніяких домашніх обов’язків, то як він буде справлятися зі дорослим життям? Зрештою, це необхідні вміння та важливі життєві навички, яких ми їх позбавляємо.

Не ладнає з однолітками, вважає, що вони поводяться неправильно

У спілкуванні з іншими дітьми розпещений малюк абсолютно не готовий зіткнутися з тим, що потрібно не тільки брати, а й віддавати. Невміння враховувати потреби інших, нечутливість до них, робить його небажаним у колі однолітків. Йому стає некомфортно, він не може пояснити собі, що відбувається не так, і звинувачує в цьому інших. Адже це вони поводяться «неправильно».

Якщо однолітки цураються дитини, якщо друзі сім’ї, у яких діти приблизно такого ж віку, раз у раз ухиляються від спільних заходів, чи не настав час задуматися, чому так відбувається?

Часто закочує істерики, коли не отримує бажаного

Не варто відмахуватися від цієї очевидної ознаки. Здавалося б, хто не знає, що демонстративна поведінка властива саме розпещеним дітям. Але є нюанс! Малюки часто не вміють висловлювати свої почуття, не справляються з емоціями, втомлюються. Вони плачуть, ниють, дуються, падають на підлогу і стукають ногами, і це – нормально. Їм потрібно допомогти та поспівчувати.

Якщо ж чадо вийшло з дошкільного віку, але все ще продовжує поводитися, як мале дитя, при цьому ощадливо вибираючи час і місце для демонстрації своїх сліз, то кимось явно маніпулюють. Звертаємо увагу: якщо після конфронтації дорослі спустошені й виснажені, а дитина отримала бажане і свіжа, як троянда, то щось в таких стосунках йде не так.

Не любить діяльність, в якій є елемент змагання

Психологи переконали нас в тому, що потрібно ростити переможців і кожен повинен отримати нагороду (не можна травмувати тендітну психіку дитини). Сюрприз: вони передумали! Важливий урок, який потрібно отримати дитині в дитинстві, полягає в тому, що всі ми час від часу можемо програвати, в цьому немає ніякої трагедії та програш слід сприймати гідно.

З розпещеним нащадком дорослі все життя граються “у піддавки”, його не вчать отримувати задоволення від самого змагання. Тому, зіткнувшись з тим, що в «дорослому» житті він опиняється не завжди на коні, такий малюк воліє уникати будь-якої змагальної діяльності, особливо в команді.

Спілкується з батьками як з однолітками, і зовсім не по-дружньому

Нумо визнаймо: якщо малюк розпещений, це не його вина, а батьків. Це вони не зуміли вибудувати кордони, задати чіткі правила, не дали потрібних орієнтирів. Як наслідок, батьки не є для дитини авторитетними фігурами. Малюк вважає, що його положення в сімейній ієрархії таке ж, як у дорослих (якщо не вище), а значить, можна поводитися з ними зневажливо і фамільярно.

Як не дивно, має низьку самооцінку, невпевнений у собі

Ви хотіли показати своєму малюкові, який він особливий, і всі його досягнення зустрічали з помпою? Подібно до супергероїв, змітали всі перешкоди, з якими він би міг зіткнутися на своєму шляху? На думку психолога Емі Маккріді, автора книги «Як перевиховати маленьких диктаторів», так ми позбавляємо дитину віри в себе, можливості вчитися на помилках і долати нещастя. Раз у раз стикаючись з реальним світом і не отримуючи від нього звичної реакції, розпещені діти губляться, не розуміють, як це виправити, і починають сумніватися у своїх здібностях.

Претендує на весь ваш вільний час

Розпещений малюк сильно залежить від своїх близьких. Він – центр їх Всесвіту, а значить, вони джерело його щастя. Дуже важливо приділяти увагу синові чи доньці, але діти повинні розуміти, що у батьків є свої потреби. Коли все життя сім’ї крутиться навколо бажань дитини, це вірна ознака того, що нащадок розпещений.

Не визнає авторитетів, часто вступає в суперечки з дорослими

Чи стикалися з такими батьками, які завжди відстоюють інтереси свого малюка, кидаються на його захист, коли його звинувачують у чомусь? З одного боку, це нормально, але якщо за зачиненими дверима не відбувається “розбір польотів”, батьки продовжують критикувати вчителів та інших значущих дорослих, то у малюка виникає відчуття власної безкарності. Йому починає здаватися, що лише він завжди правий, а всі інші – «дурні та не лікуються». До того ж, для розпещеного малюка навіть батько чи мати не авторитет, так чи варто очікувати, що у нього з’явиться повага до когось ще?

Не знає ціну грошам

Сучасні маркетологи знають безліч способів переконати дітей, що їм щось необхідно. Рекламні атаки діють на дитину ще більш потужно, ніж на нас, дорослих. Саме тому важливо навчити їх протистояти соціальному тиску. Дати зрозуміти, що гроші заробляються, а не беруться з шухляди. Коли ми захищаємо своїх чад від таких «складних матерій», ми ризикуємо виростити дитину, яка не вважає сімейний бюджет чимось менш важливим, ніж її «хочу».

Дослідження показують, що, виростаючи, розпещені діти мають менше шансів на фінансову самостійність і набагато більше схильні до ризику банкрутства. Звикнувши, що їхні потреби задовольняються одним помахом, вони беруть кредити на щохвилинні капризи, не замислюючись про те, як будуть пізніше розплачуватися.

Часто скаржиться на те, що йому нудно

Навіть однорічний малюк вже вміє зосереджувати свою увагу на якомусь занятті близько 15 хвилин. Зазвичай до 3 років діти можуть годинами розважати себе самі. Якщо дитина не вміє справлятися з нудьгою і весь час чекає, поки хтось виступить в ролі того, хто розважає, то це теж одна з ознак розпещеності. Як це пов’язано? Наприклад, існує дослідження, яке довело, що чим більше у малюка іграшок, тим складніше йому зосереджуватися на грі й тим менше розвивається його творче мислення.

Не вміє керувати своїми емоціями

Всі ми деколи не справляємося з емоціями, але у розпещених дітей немає навіть шансу навчитися контролювати себе. Їх емоційні гойдалки розгойдуються з приголомшливою амплітудою, і в старшому віці вони демонструють все ту ж дитячу безпосередність. Будь-яке горе для них справжня драма, гарний настрій б’є через край, сміх стає настільки ж нестримним, як і сльози. Вони не звикли стримуватися, аналізувати, говорити про те, що з ними відбувається і що вони відчувають. Практично єдиний спосіб повідомити про свої почуття для них – це наочна демонстрація.

Бонус

Автор книги «Скільки достатньо? Баланс любові та дисципліни »доктор Девід Дж. Бредехофт пропонує батькам, котрі сумніваються в тому, чи варто задовольнити бажання нащадка, поставити собі такі питання:

  • Чи допоможе це його розвитку?
  • Я точно зроблю це для нього, а не для власного комфорту?
  • Чи не зажадає задоволення цього бажання непропорційної кількості сімейних ресурсів (грошей, часу, уваги), дійсно необхідних для чогось важливого?
  • Чи не заподіє це шкоду кому-небудь іншому?

Якщо на перші 2 питання ви відповіли «так», а на інші – «ні», можете дати собі «зелене світло».

Звичайно ж, немає нічого простішого, ніж давати поради з виховання чужих дітей, але часом думка збоку буває необхідною. А ви які вчинки дитини назвали б наслідком його розпещеності?

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close