«Бути зручним – це бути стандартним»: важливе нагадування кожній людині!

– Олено, а чому ви каву не у нас купуєте? У нас дуже смачна кава, коштує 30 гривень.

Я ходжу в цю кондитерську за мигдальним рогаликом або шоколадним круасаном. Ще у них чудові кексики з кремовою шапочкою, чіабата на якій можна одружуватися, крихітні тарталетки з ягодами, і коржики з горіхами та чорносливом. Напевно, і кава у них відмінна. Але каву я купую в кондитерській через 10 метрів. Тільки з однієї причини: вони наливають каву в керамічну чашку.

Не в паперовий стаканчик на винос, а в нормальний керамічний кухлик. Так, теж на винос, але з цієї чашечкою можна сидіти на лавці під деревом серед квітучих півоній. Дивитися на заклопотаних людей. На товстенького джмеля, який діловито облітає братки та конюшину. На рудого мордатого кота, який милується своїми лапами та хвостом. Виставляє їх, як трофеї, явно вважає їх найкрасивішими лапами у світі. Ще можна дивитися на літню даму з величезним ротвейлером, вона каже йому «Пане» і звертається на «Ви», а він дивиться на неї, як на Велику Собачу Богиню.

– Ви знаєте, – кажу я дівчинці за касою, – господиня сусідньої кондитерської розуміє життя. Вона наливає каву в чашку. Вона не боїться, що я куди-небудь втечу, що я не поверну чашку в кондитерську, а залишу її на лавці, що я розіб’ю її. Вона розуміє, як це пити каву з керамічної чашки та дивитися на джмеля. І вона, до речі, не ображається, що випічку я беру у вас.

– Ой, але це ж так не зручно. А так взяв склянку і пішов далі у справах.

– Я можу собі дозволити цю незручність.

Розумієте, бути зручним, за великим рахунком – це бути стандартним. Не заважати, не створювати чергу, не просити зайвого. Зручні люди не займають зайвого місця, вони не претендують, заради них не треба напружуватися.

Але тільки зручна для батьків дитина – це не пристосований до життя дорослий. Зручний дорослий – це людина без ресурсів на власне життя.

Нормальне життя – це коли в ньому є місце для всього і всьому свій час. Є час бігти по справах і є час дивитися на рудого кота. Є час для покупних пельменів і є час для парадного обіду. Є час кросівок і час шпильок. Час ошатних суконь і час збирати волосся у хвостик. Є час бути переможцем і час нічого не хотіти. Є час вдиху і час видиху.

Що вам зручно, а що ні – вирішуєте тільки ви. Тільки ви можете вирішувати, якої довжини має бути ваша спідниця і якої висоти ваші підбори. Що вам є куди йти, про що мріяти.

Це все, що я хотіла сказати вам сьогодні. Обіймаю.

Автор: Олена Пастернак

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close