Ця людина змогла вбити в собі жирну ледачу свиню і почала жити. Бери з неї приклад!

Досить багато людей незадоволені своїм життям. Вони скаржаться на роботу, на зайву вагу, на безлад у голові й в житті.

Зазвичай на цьому все і закінчується. “Отож” підготував для тебе історію чоловіка, який пішов іншим шляхом. У 34 роки він відчував себе мало не як старий дідусь. Але на відміну від сірої маси, він почув тривожні сигнали організму і вирішив укласти договір із самим собою. Дізнайся, що з цього вийшло.

Мені було 34 роки, коли я зрозумів, що перетворився в жирну ледачу свиню.

“Я дуже погано себе почував, у мене боліло серце, суглоби. Але головним мотивом змінити своє життя став переляк – переляк після того, коли я побачив своє обличчя на фото в компанії друзів. Тоді я поклявся, що зможу змінити себе в кращу сторону.

Я вилажу з ями.

Перше, що я зробив – подивився на себе з боку. Видовище було жахливим. У квартирі, заваленої різними сувенірами, обліпили стіни й полки, набитою паперами, книгами та всілякими дрібними речами, сиділа неповоротка брезкла людина. Коли ця людина заходила на крихітну, завалену речами кухню і відкривала завалений продуктами холодильник, від слабкості та хронічного голоду у неї тремтіли руки.

Мій стан можна було назвати так: паніка і депресія. Я не розумів, що зі мною відбувається, моє життя вийшло з-під контролю. Все навколо мене кудись манило, розриваючи мене на частини: плакати на стінах – відпочивати. Сувеніри, картини та давні подарунки,  що розміщувались по кутках дому – в той час, який давно минув. Холодильник – до ситної їжі й до подальшого відпочинку. А голоси з телефонної слухавки кричали мені, щоб я зліз із дивана, доповз до столу і почав працювати.

Отже, ось що я зробив, щоб не бути розірваним на шматки. Я вимкнув телефон. Потім я взявся за прибирання всього, що мене кудись кликало, всього, з чим я був пов’язаний у минулому. Я викинув на смітник сувеніри та пам’ятні подарунки, зайві книги й журнали, всі речі, які я збирав, як скнара, викинув із дому частину меблів. Я очистив кухню від мотлоху, від зайвої їжі та посуду, залишивши лише те, що дійсно було потрібним.

Через кілька днів я спостерігав за собою в чистій квартирі з білосніжними стінами, за вікнами якої невинно білів  сніг. У кабінеті розташовувався стіл і моє робоче крісло, в спальні було лише ліжко і шафа для білизни. На чистій кухні переді мною відкривався порожній простір холодильника, де лежали тільки ті продукти, які були прості й зрозумілі для усвідомлення: м’ясо, фрукти, овочі, сир. У білій кухонній шафці можна було знайти тільки хліб і вино.

І сталося справжнє диво. Стерлися кордони, що тиснули на мене, зникли тенета, що зв’язували мене. Коли я раніше виходив на вулицю, якась сила тягнула мене назад, в мою «нору». Тепер же мій спустошений будинок відпускав мене, і я з задоволенням бродив засніженими вулицями. Про спорт мови поки що не було ніякої. Але важливим було вже те, що все-таки я став абсолютно вільним!

А вдома мене чекала рівна поверхня стола, на якому було лише необхідне. Через деякий час, я раптово усвідомив, який найважливіший в житті документ мені необхідно написати.

Я вирішив придумати та підписати договір із самим собою на максимально вигідних умовах. Ось що у мене вийшло:

1. Робота

Тепер я беруся тільки за те, що мене приваблює, в чому я розбираюся. Нехай мене звільняють, але я відмовляюся від виконання того, що мене виводить з рівноваги. Я не хочу жити в агресії.

2. Вулиця

Оскільки мені доводиться працювати цілодобово, я призначаю собі таке заохочення, як вихід на вулицю. Систему прогулянок я продумав таким чином: зробив щось путнє, – піднявся і вийшов. Хоча б на кілька хвилин, неважливо. І неважливо – працюю я у себе вдома або перебуваю в офісі. Зараз немає ніде таких жорстких законів, щоб людина не могла дозволити собі вийти на вулицю. І не покурити, а саме на вулицю!

3. Куріння

Відтепер я не курю, де заманеться, тим більше, за робочим столом. Місцем для куріння вдома я призначив балкон. Дуже некомфортне взимку місце, і це плюс: надовго там не залишишся. Сигарета теж буде винагородою: за те, що попрацював, а потім прогулявся по вулиці. Саме в цій послідовності: робота – вулиця – сигарета. В результаті такого експерименту пачка на день зменшилася до п’яти сигарет: приходячи з вулиці, я мчав до робочого столу, не думаючи про куріння.

4. Їжа

Ні в якому разі не морю себе голодом, але розумію різницю між словами жерти і їсти. Їм тільки елементарну їжу, просту. Тобто, чебурек невідомо з чим і невідомо звідки заміняю на щось поживне, корисне, природне. Справа не в мізерності раціону: їжа на тарілці буде простою для сприйняття.

5. Алкоголь

З цього дня це – ліки. Ліки допомагають в тому випадку, якщо вони якось дозовані. І це ж правда: пиво очищає організм, коньяк розширює судини, вино допомагає розслабитися. Але тільки в обдуманих, помірних дозах.

6. Я – в майбутньому

Ставлю перед собою на помітне місце фотографію “себе через кілька років”, на яку дивлюсь і на яку рівняюсь. Це може бути красень-актор або людина, яка мені подобається; але за замовчуванням це я через п’ять років. Можете сміятися, але тіло дивним чином бере інформацію з образу мого ідеалу, застосовуючи її до себе.

7. Я і мої близькі

Обіцяю не втягувати у свою цікаву гру, але на особистому прикладі буду демонструвати, що так, як живу я, жити весело і цікаво. Не втягувати тому, що наші вібрації можуть не збігатися. Ми з самого початку узгодили це: дружина виходить на вулицю, коли зручно їй; я виходжу, коли хочеться мені. Якщо наші прогулянки відбуваються в один і той же час, це велике щастя. Але ніколи не треба стояти біля дверей і не нити: «Може, все-таки підеш? Дивись, як там чудово! » Той же висновок щодо спільної трапези – це слизький момент у сімейних стосунках: «Як? !! Ти не будеш їсти мою курку? !! Ти мене не любиш і ніколи в житті не любив! » Ми постановили так: ніяких дій не робити, тому що так хоче інший. Разом щось робимо тільки в тому випадку, якщо наші бажання спільні.

Через пів року серед таких же, як я, товстунів, я уславився людиною «некомпанійською», бо не випивав, не курив і не відвідував бари з усіма іншими. При цьому я почав дуже ефективно працювати, а на вулиці енергії вистачало навіть на те, щоб пробігтися. Ось тоді мені й зустрілися ті чудові спортсмени, які крикнули: «Чоловіче, якщо хочеш бігати, тобі потрібні кросівки!»

І я пішов за кросівками.

На цьому фото мені 52 роки. Повідомляю це не для того, щоб отримати трохи більше захоплених коментарів, а тому, що не існує для мене поняття, що “все втрачено і життя пройшло повз”. Ніколи не пізно пити Боржомі. Головне – захотіти й … отримувати справжнє задоволення від життя.

Ось які прості висновки можна зробити: все, що навколо нас, перебуває також і всередині нас, наповнює нашу душу. Хаос навколо нас створює хаос у тілі. Наше тіло не може правильно працювати в хаосі.

Якщо ти не задоволений своїм життям, міняй його. Змінися сам, поміняй свої звички та коло спілкування. Роби тільки те, що тобі самому подобається! Якщо ти не будеш зраджувати самому собі, ти будеш найщасливішою людиною. Варто тільки захотіти й все вийде!

Автор – Юрій Балабанов

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close