Чи винні діти батькам за виховання? Хто кому скільки винен у сімейних стосунках

Одні батьки очікують від дитини повернення якогось боргу, інші називають дітей інвестицією у майбутнє, є і такі батьки, що скромно згадують про «склянку води на старості років» …

Але хіба сім’я будується не на любові й турботі? Хіба вона будується на боргах?

Сьогодні редакція «Отож» постарається знайти, де закралася помилка. Ми з’ясуємо, хто кому і скільки винен у відносинах, і чи повинен взагалі. Адже саме це непорозуміння і різниця у світосприйнятті й породжують проблеми між батьками та дітьми.

ставлення дітей до батьків

Ставлення дітей до батьків

У перші роки життя батьки для дитини – цілий світ. Вони для неї втілення добра, турботи, ніжності, захисту … У ці солодкі моменти знайомства з величезним світом малюк ще не знає, що за все пізніше доведеться заплатити, повернути батькам борг.

А як же в стосунках утворюється борг? Він можливий тільки якщо хтось дає, не отримуючи нічого рівноцінного натомість. Вкладаючи в малюка гроші й час, жертвуючи заради нього амбіціями, відпочинком і особистим життям, батько бажає отримати щось настільки ж цінне натомість.

Минають роки, і дитина, що підросла, починає отримувати спочатку прозорі натяки, а потім і прямі вимоги робити для батьків те і це, тому що вона повинна так робити.

неповажне ставлення дітей до батьків аргументи

Думки про борг зароджуються в головах батьків. І якщо тато і мама почувають, що батьківство стало для них марною жертвою, без радощів і бонусів, вони, звичайно ж, вважають це неподобством. Як так, 20 років намагалися – і нічого натомість?

Проблема в тому, як люди сприймають своє батьківство. Якщо для них це суцільні проблеми, через які вони занедбують власне життя, то пізніше, природно, хочеться компенсації.

А хіба дитина не може нічого віддавати натомість вже з перших днів свого життя? Його обійми, перші слова, посмішка, боязкі кроки, допитливість, вміння насолоджуватися життям … Батькові досить просто відкласти свої «важливі-преважно» справи й отримати хоча б частинку того щастя, яке походить від малюка.

гарне ставлення дітей до батьків

Якщо ж мама і тато завжди зайняті, або вони десь в роз’їздах, або будують кар’єру, або зайняті іншими цікавими справами, то дитина не може їм нічого дати. А тому у батьків і виникають претензії на кшталт «стільки вклали, а від тебе ніякої віддачі».

Чимало бачимо на вулицях таких вічно зайнятих матусь, що біжать з кам’яними обличчями у справах. Куди ж ти біжиш, адже найбільше чудо поруч із тобою. Воно чекає на тебе! З кожною хвилиною воно випромінює настільки тепла, радості й любові, а ти байдуже пропускаєш все повз себе. Ти сама схожа на малюка, який ліпить пісочний замок, не помічаючи в піску крупинок золота.

яким має бути ставлення дітей до батьків

Нерідко буває, що мама і тато пропадають на роботах, забезпечуючи й себе, і малюка, і послуги нянечки. Саме няні малюк дарує все ті промінчики щастя, які міг би подарувати батькам. А якщо і для няні він тягарем, і їй таке щастя ні до чого, то скоро дитина розчарується в собі, вирішить, що нічого прекрасного в ньому немає.

Але ж батьки можуть просто насолоджуватися життям, якщо захочуть. І дитина для них буде не тягарем, а прекрасним доповненням, що не тільки багато вимагає, а й багато дозволяє отримати. Важливо тільки, щоб і батьки вміли жити повним життям, а не закопували свої амбіції, накопичуючи все життя розчарування й образи.

ставлення дітей до батьків

Недарма кажуть, що найщасливіші діти народжуються у щасливих людей. І якщо батьки вміють зберігати баланс між роботою, своїми мріями та сім’єю, то і діти будуть їм за це вдячні. Адже, вкладаючи в нащадка все, що маєш, ти робиш йому ведмежу послугу – він ніколи не зможе відплатити та буде мучитися через почуття провини, відчуваючи борг перед батьками.

А як вважаєш ти?