Обережно, небезпечні дорослі! – 9 вчинків батьків, через які дитина, подорослішавши, буде вважати себе гидким каченям

Безумовно, кожен із батьків бажає добра своїй дитині.

Саме тому когось із малюків з дитинства критикують і тим самим створюють стимул ставати кращим. Когось ніколи й ні за що не хвалять, боячись виростити з чарівного карапуза самозакоханого егоїста. Але, як показує досвід, найчастіше такі виховні методики приносять дитині більше шкоди, ніж користі.

Ми в “Отож” вважаємо, що важливо розповісти про небезпечні батьківські фрази та установки, через які дитина згодом може стати закомплексованим дорослим, який ненавидить свою зовнішність.

1. Без кінця «підправляють» зовнішність дитини

Жодна дитина не соромиться свого тіла доти, поки не зіткнеться із нав’язуванням ідеї ззовні, що з ним щось не так. Не варто постійно намагатися «покращити» зовнішність дитини та просити її прикрити волоссям вуха, що стирчать, не посміхатися на весь рот кривими зубами або втягнути живіт, що випирає.

Психологи впевнені, що з часом така «турбота» приведе ваше чадо до тілесного дисморфічного розладу – явища, при якому людина настільки зациклена на якомусь «дефекті» своєї зовнішності, що не може спокійно дивитися на себе в дзеркало і спілкуватися з людьми. Зайва сором’язливість, страх бути висміяним, почуття власної «некрасивості» – це лише частина наслідків такої батьківської поведінки.

2. Критикують самих себе

Буде краще, якщо ви перестанете без кінця критикувати себе, соромитися свого тіла або окремих його частин. Припиніть із відчаєм дивитися в дзеркало і трагічно зітхати. Як показують дослідження, дівчинка, чия мати постійно критикувала свою фігуру, з великою часткою ймовірності перейме від неї цю рису в підлітковому віці й надалі, можливо, матиме розлад харчової поведінки.

3. Критикують зовнішність дитини

Великі психологічні проблеми чекають на дитину, чиї особливості зовнішності сприймаються батьками виключно як вади. Чим яскравіші порівняння і метафори супроводжують зауваження батьків, тим гірше. «Ноги, як два сірники», «спина, як знак питання», «ріденьке волоссячко» – чудові фрази, щоб раз і назавжди поселити в дитині глибоке почуття невпевненості в собі.

«Особливо запам’яталася мені одна дівчинка, – поділився випадком із життя один фотограф. – Як вона чудово позувала без підказок: і так, і сяк, очі горять. Але тут втрутилася мама: “Ти що тут витворяєш? Ти навіщо руки під голову склала? Ти що, як жебрак? Сфотографуйся нормально! “Результат передбачуваний: дитина зніяковіла, і, як я не старався, в результаті виходило звичайне фото. Маму це влаштувало ».

4. Втішають дитину з приводу її нібито недоліків

Деякі батьки такі ласкаві до свого малюка, що раз у раз виявляють жалість до його зовнішнього вигляду. Регулярно нагадують, що зовні він хоч і «непоказний», зате людина хороша. А ще з ретельністю шукають те, що може компенсувати «некрасивість» дитини: «ноги товсті, зате прямі», «зуби криві, але хоч прищів немає».

Коли батько демонструє поблажливість до недоліків свого чада, він так чи інакше загострює увагу на тому, що а) малюк недостатньо хороший; б) вада в зовнішності настільки сильна, що її потрібно чимось компенсувати. З таких дітей нерідко виростають дорослі з почуттям якоїсь неповноцінності, яку потрібно приховати або чимось зрівноважити.

5. Повторюють, що зайва вага, зморшки, старість – це жахливо

Діти чудово переймають ставлення батьків до власного тіла і до тіл інших людей. Психологічні дослідження показали, що бажання схуднути з’являється у дівчаток приблизно в 6 років. А все тому, що вони з народження, як губка, вбирають в себе суспільні переконання стосовно того, що бути товстим – погано і що для того, щоб мати ідеальну фігуру, потрібно сидіти на дієті.

Вкладаючи в голову дитини думки про те, що старість, зайва вага, зморшки та будь-які інші недосконалості жахливі й неприйнятні, батьки виховують людину, яка буде страждати від власного перфекціонізму і не зможе спокійно сприймати недоліки інших людей.

6. Суперечать самі собі

Суперечливі фрази та вчинки приводять дитину в замішання. З одного боку, мама войовничо відбирає блиск для губів і категорично забороняє фарбуватися, а з іншого – захоплюється неймовірними красунями, які не сходять з обкладинок журналів і екранів телевізорів. Або тато підбадьорливо говорить, що зовнішність не головне, а сам мало не скручує голову, дивлячись услід гарненьким жінкам.

Чинячи так само, кожен із батьків підштовхує дитину до думки: «Краса – це не твоє». А потім сам дивується, чому його дочка або син страждають від низької самооцінки та вважають, що вони гірші за інших.

7. Ставлять себе в приклад

А є такі батьки, які не пропустять нагоди розповісти дитині, якими чарівними красенями вони були в молодості. І неодмінно згадають, що за ними в цьому віці вже натовпи шанувальників бігали. А в кінці трагічно підсумують, що дитя пішло не в них, і взагалі незрозуміло, «в кого ти такий удався».

Думаєте, такі зауваження змусять нащадка ще більше захоплюватися батьками та спонукають його до глобальних змін? Буде точно навпаки. Дитина буде відчувати сором за те, що не виправдала очікування сім’ї, і нічого, крім моральних страждань, це їй не принесе.

8. Смакують недоліки чужої зовнішності

Прекрасна руйнівна ідея – судити людей не за справами, а за зовнішнім виглядом. Краще все-таки утриматися від критики тих, хто, на вашу думку, запустив себе, розтовстів, схуд, полисів або просто одягнувся не так, як вам подобається. Не варто переконувати дитину, що головне в людях – те, як вони виглядають, а не те, які вчинки вони роблять.

Ставши дорослим, хтось такий навряд чи зможе адекватно сприймати своє тіло. Швидше за все, він постійно буде самостверджуватися за рахунок інших, адже оцінювати себе поза контекстом зовнішності він просто не вміє.

9. Не говорять дитині, що вона гарна

Одна з головних помилок у вихованні – це ніколи не хвалити свою дитину. Чомусь деяких батьків лякає думка, ніби дитя вважатиме себе красенем і вирішить, що заслуговує в житті на щось хороше. На питання нащадка, чи красивий він, мама і тато впевнено відповідають, що він просто симпатичний або, ще гірше, звичайнісінький. Загалом, роблять все, щоб не зурочити малюка і не дати йому привід запишатися.

Батьківська підтримка, теплота і прийняття грають ключову роль в становленні самооцінки нащадка. Якщо мама або тато, чия думка така авторитетна, не вважають його красивим, то як же він повинен ставитися до самого себе? У дорослому віці такій людині буде дуже непросто зжити комплекси, які в дитинстві їй прищепили батьки.

Як ви вважаєте, чи вплинули на вашу самооцінку якісь фрази батьків, сказані в дитинстві?

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error: