Чи можна господарювати в чужій хаті, куди тебе просто пустили пожити. Викидати щось, чи ні?
Часто суперечки між близькими людьми трапляються через справжні дрібниці.
А вже якщо мова йде про стосунки невістки та свекрухи, то тут традиційно вистачає однієї іскорки, щоб розгорілася пожежа. І найгірше, коли ці дві жінки опиняються під одним дахом. Адже часто навіть у прибиранні вони не можуть дійти згоди. І що для однієї з них – красиві старі речі, те для іншої – даремний непотріб.
Красиві старі речі
«На два тижні вирушили з чоловіком на дачу, а невістку з сином залишили у квартирі. У своєму будинку вони нарешті затіяли ремонт, найняли робітників, а самі переїхали поки що пожити до нас », – розповідає пенсіонерка Галина Степанівна.
«” Викинула я весь ваш мотлох, який тут роками накопичувався і пил збирав. Цілих 30 пакетів винесла, уявляєте? Зате тепер тут чистота і порядок, навіть дихається вільно “, – повідомила невістка. А я ледь не розридалася », – каже літня жінка.
«Зникла і підшивка журналів “Здоров’я” ще хто знає за який рік … Олена навіть на антресолі залізла і викинула абсолютно все. Навіть шкільні зошити та дитячі іграшки сина».
Думка невістки
«Я Галині Степанівні вже давно пропонувала зробити генеральне прибирання. Давно говорила викинути це сміття, пакети зі старими ганчірками, якісь флакони та коробочки, поламані стільці, рулони шпалер, протерті рушники та тріснутий посуд. Ми їй стільки нового надарували! Тільки бери й користуйся », – захищається Олена.
«А починаємо прибирати, так я складаю речі в пакет, а вона дістає їх і заново розставляє, мовляв, стануть в пригоді ще. А цього разу все вдало вийшло – відправили свекруху на дачу, а самі з чоловіком взялися за прибирання. Тиждень спину не розгинали, щоб все вичистити, вимити та випрати. А у відповідь ніякої подяки », – зітхає невістка.
Хто ж має рацію? Нехай кожен сам відповість на це питання. Але як же часто ми самі провокуємо конфлікт з близькими людьми, коли нав’язуємо свої цінності, але відмовляємося розібратися в чужих бажаннях.
І можливо, для літньої свекрухи пожовклі журнали, які вона збирала не один рік, і якась поламана річ, багато років тому подарована сином, більш важливі за чистесенькі, але порожні антресолі вдома.
Яка Ваша думка з цього приводу? Чи права Галина Степанівна? Діліться думками в коментарях.
