Про дітей і батьків, які втомилися від спілкування. Готувати так багато і часто не можу! Одним своїм виглядом діти вимагають пишного застілля

Історії про дітей і батьків завжди сприймаються дуже особисто, адже що ті, що інші – мабуть, наші найрідніші та найбільш важливі люди в житті.

Всі хочуть одне одному добра і намагаються триматися якомога ближче: ходити в гості, частіше телефонувати, бути в курсі всіх новин.

Але іноді буває, що хтось починає просто користуватися своїм становищем і бути надто настирливим. Можливо, усвідомлено, а можливо, і не усвідомлюючи того, що переходить особисті кордони. Так чи інакше, ситуація може загостритися. І що ж робити в такому випадку?

Про дітей і батьків

Я батько двох дітей і трьох онуків. Пенсіонер. Мені 64 роки й 38 з них я віддав морю. Працював матросом, потім мене підвищили у званні, потім ще і ще … Не приховую, на ситу старість вдалося трохи відкласти, а як інакше, коли у світі така криза? Але про все по черзі.

Мої діти: Олена 32 та Ігор 34 років. У них є діти, це мої внуки: Юля, Сашко і Федір. Скажете, молодець старий, що всіх виховав? Та це не зовсім так. Велику частину життя вони мене і не бачили, повторюся, я був у морі. Моя покійна нині дружина все несла на своїх плечах: і школу, й інститут, і навіть народження деяких онуків.

Не скажу, що я сентиментальна людина, але сім’ї мені іноді не вистачало. Були й періоди відпочинку вдома, так. Але хіба це благо для таких, як я? Мене відразу ж тягнуло в море. На березі я пив, лаявся з дружиною, хоча і любив її, і навіть зривався на дітях. Хоча я не вважаю себе тираном, навіть деякі сусіди були гірші за мене, а у них одна турбота: ходи собі на роботу та спати лягай.

Не буду тут розписувати свої пригоди, як який-небудь літературний герой, скажу лише одне – побачив я чимало цікавого. Але ще з дитинства терпіти не міг старих, які вчать інших життя. Так що тримати язик за зубами вмію.

Дружина моя колишня померла років 5 назад після нетривалої хвороби. А вела здоровий спосіб життя. Я думаю, її добила важка робота і погані думки. Лікарі кажуть свою версію, але я її вже не пам’ятаю. Так ось, після похорону мої діточки відмовилися зі мною бачитися. Прямо так і сказали: «Більше ніколи. Ти був поганим чоловіком і батьком і ми тебе знати не хочемо».

Що ж, треба жити далі. Я згодом знайшов нову жінку, молодшу за мене на 22 роки. Не бачу в цьому нічого дивного, та  і чужа думка не хвилює зовсім. Ми купили невеликий будиночок за містом і відтоді в ньому і живемо. Вона на ділянці вирощує всякі овочі-фрукти, а я в цьому нічого не розумію. Але, в принципі, мене все влаштовувало до недавнього часу.

Місяць тому, чи близько того, ми зустрілися з моїми дітьми. Я і Яна (моя жінка). Розговорилися, посиділи в кав’ярні та несподівано помирилися. Я був дуже радий, що нарешті помирився з дітьми, нехай і запізно. А ось Яна зраділа, схоже, набагато більше. Покликала всіх у гості. Ну, вони й прийшли наступного вечора. Спочатку влаштовували тихі й спокійні посиденьки, а потім із піснями та танцями. Добре, хоч онуків не взяли.

А тепер, приходять, скажімо, через день. Не в тому річ, що вони мене об’їдають (хоча і не без того), але спокою немає. Я можу піти в магазин або ще куди, прийти, а вони вже з Яною телевізор дивляться. Щасливі такі на вигляд. Спершу подумав, може, хочуть грошей або люблять випити чогось міцного. Я і не проти, винен я їм багато. Але ні.

Вони приходять і починаються танці до ранку без всякої випивки. Спати я не можу, телевізор не включиш, доводиться вставати і йти гуляти по ділянці або далі. Ну ось, а вчора вирішили робити онукові моєму Федькові день народження. У нас! Неначе п’ятирічній дитині немає місця цікавішого, ніж хата дідуся. І хочуть святкувати з гостями.

Дорогі читачі, я вас прошу, допоможіть порадою. Як би мені краще припинити ці родинні свята з власними дітьми. Я щиро не хочу їх знову втратити, але терпіння моє на межі. Думаю, а може якось відкупитися або нехай Яна щось вигадає? З нею вони начебто знайшли спільну мову. Але більше я так не можу. “Отож”, виручай!

Ця ситуація насправді не така вже й однозначна. Дорослі діти люблять батька, який не надавав їм уваги, це, звичайно, добре. Проблема в тому, що людина у віці теж має право на особисте життя і спокій. На жаль, ми ніяк не можемо допомогти порадою, але, можливо, нашим читачам є що сказати?

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close