Любов всього твого життя прийде. Пізніше. Після головної помилки у твоєму житті

«Можливо, наші помилки – це те, що визначає нашу долю». (Керрі Бредшоу)

Можливо, так і є: щоб знайти цілісність, спочатку треба розбитися.

Любов, що приносить біль, розбиває серце. Ви знаєте, як це буває: ви сповнені надії, ви ризикуєте всім заради коханої людини… а потім виявляється, що в цій грі виграш вам не світить.

І ось ви ваше серце розбите на мільйон уламків і ви думаєте, як можна було так помилитися.

Всі ми робимо помилки в любові.

Ми вибираємо собі партнерів згідно з тим, який урок має засвоїти наша душа. І часто ми навіть не усвідомлюємо, що дуже хворобливі уроки – найпотрібніші.

Легке життя не змінить нас, а повсякденність не розширить нашу свідомість. Це можливо, тільки коли ми залишаємося наодинці з собою і своїми жалями.

Можливо, ніяких помилок взагалі не існує: адже це цінні уроки стосовно того, ким ми є насправді і як ми любимо. Звичайно, завжди будуть такі стосунки, які нам буде хотітися змінити, коли згадуватимемо про них. Якщо любов закінчилася стражданнями, нам не хочеться, щоб вона залишалася вічним шрамом у наших спогадах.

Але як би нам не хотілося уявити собі цю любов іншою, факт залишається фактом: ця любов була потрібна в нашому житті, щоб розбити наше серце.

Абсолютна істина в тому, що нам потрібна велика помилка, яка підштовхне нас до любові всього нашого життя.

Нам потрібно розвалитися на шматки, щоб навчитися збирати себе докупи.

Біль і страждання допомагають нам прокласти шлях до любові всього життя, яку ми знайдемо пізніше.

Одна з головних любовних помилок – залишатися у стосунках, з яких треба було йти відразу. Або взагалі не починати їх – і вже точно не чекати, поки все покотиться під укіс.

Однак ці стосунки й не повинні були тривати вічно. Їх цінність в іншому: навчити нас, що таке любов.

Всі ми були в таких стосунках, у яких безуспішно намагалися залікувати рани та докласти всіх зусиль, щоб любов не закінчилася розривом; але ви повинні розуміти, що вашої провини в цьому немає. Чому не судилося бути, того не буде.

Чому ж любов закінчується катастрофою?

Тому що вона хоче вразити вас до глибини душі та змусити усвідомити, що всі ваші уявлення про неї були помилкові.

Після катастрофи (як ви її називаєте) ви змушені замислитися над тим, що пішло не так, і подумати над природою любові. Зцілення не може статися за один день – воно настає лише тоді, коли ви дивитеся в очі правді. Визнавши правду, ви зцілюєтеся.

У той день, коли ви прийняли істину, ви зрозуміли, що справжня любов у вас все ще попереду.

І цього разу раз все буде інакше. Вас будуть любити за те, ким ви є, ви отримаєте поштовх робити те, що вам дійсно хочеться робити, і зрозумієте, що саме цього завжди шукали.

Помилки, скоєні нами сьогодні, приносять нам користь завтра. Так, сьогодні вам боляче, але завтра ви знайдете для себе щось краще, тому що на той час будете краще розуміти, що шукаєте.

Ви отримаєте те, що шукаєте, тільки коли будете готові. Коли у вас розбите серце, не здавайтеся. Прийміть цей урок.

Любов, яка прийде назавжди, не буде пов’язана з усіма попередніми. Вона буде зовсім не схожою, і тоді ви й зрозумієте, що склеїли наново розбите серце і стали сильнішими.

Ця любов принесе вам спокій, а не хаос.

Вона принесе сенс, а не виконання швидкоплинних бажань. Обійми принесуть вам втіху, розмови – насолоду, і ви не проміняєте день, проведений вдома з коханою людиною, ні на що на світі. Цій любові ви скажете «так».

Ви зрозумієте, як вам пощастило зробити помилку. Ви нарешті зрозумієте, що для вас важливо, і ця любов буде подібна до річки, тихої та спокійної.

А Ви згодні з такою думкою? Чи є в цих порадах те, що змусило вас задуматися?

Залиште свій коментар

коментарів

Related Articles

Back to top button
error:
Close
Close